Читати книгу - "Спогади. Том 1, Карл Густав Еміль Маннергейм"

Завдяки щасливому збігові перше судно з зерном прибуло в порт того самого дня, коли я висадився там на берег.

До Гельсінкі я приїхав наступного дня. На тому самому вокзалі, звідки за сім місяців до того самотньо вирушив у дорогу, не дочекавшись прощання від імені уряду, я тепер зустрів найвищих сановників і батьків міста. Вдруге за рік мене тепло вітала столична публіка, яка вщерть заповнила Раутатіенторі (Залізничний майдан) і поблизькі вулиці. Дізнавшись, що під мою резиденцію обрано не палац, а колишній будинок генерал-губернатора, я зрадів, адже вважав важливим акцентувати своє сприйняття тимчасовості цих функцій.

По приїзді я видав ось такий маніфест до фінляндського народу:

У цей час, коли я, запрошений завдяки довірі парламенту на пост регента, знову ступаю на рідну землю, я від щирого серця вітаю народ і країну. Я відчуваю важкий тягар відповідальності, і хоч глибоко вдячний за довіру, я б таки, безперечно, відмовився, якби сьогочасна буремна пора, сповнена подій, із якими у всесвітній історії ніщо не може зрівнятися, не зобов’язала мене в цей суворий час відгукнутися на запрошення народних депутатів. Я обійняв цей високий пост із певністю, що фінляндський народ зрозуміє мої щирі прагнення і одностайно виборюватиме остаточну незалежність та свободу.

Тепер, як ніколи, потрібні одностайність і розуміння справжнього блага Вітчизни. Треба в ім’я майбутнього налагодити близькі й дружні стосунки з країнами, які вирішуватимуть долі і які шляхетно продемонстрували нашому народові на порозі голоду велику довіру, давши через мене обіцянку дозволити ввезти сюди сто двадцять мільйонів кілограмів хлібного зерна.

Одностайна праця потрібна й надалі — для організації життя в нашій країні, щоб фінляндський народ і його парламент після прийдешніх виборів спокійно і впевнено могли працювати для гоєння всіх ран, завданих війною, і сприяння внутрішній злагоді, а також насолоджуватися нещодавно досягнутою свободою. Одностайність, нарешті, потрібна, щоб цей народ міг зберегти пошану націй і отримати визнання всіма державами своєї незалежності, вибореної в тяжких змаганнях; щоб він набув сили, щоб, прагнучи до дружніх стосунків із сусідніми народами, які зберегли законний суспільний лад, він, дужий і почесний, міг жити власним національним життям і йти далі шляхом історичного розвитку.

Покладаючись на чесну волю кожного громадянина, я закликаю фінляндський народ до одностайної праці в ім’я нашого добробуту, нашої свободи і нашого майбутнього.

Назавтра, а саме на Святий вечір, я подався до палацу Державної ради, де прем’єр-міністр Інґман привітав мене такими словами:

Парламент своєю ухвалою від 8 числа цього місяця уповноважив Вас як регента застосовувати верховну владу, якщо її до того не передано Державній раді. Менш як рік тому Вам було доручено завдання, від виконання якого залежало майбутнє фінляндського народу як цивілізованої нації. Надії, що їх покладало тоді на Вас законослухняне суспільство Фінляндії, яка опинилася в важкій скруті, Ви блискуче справдили. Очолюючи білу фінляндську армію, Ви визволили свій народ від гноту, який зневажає все людське. Тепер, як і тоді, фінляндське суспільство стоїть перед великими труднощами. Його заповітна мрія — аби Вам вдалося зімкнути порізнені лави і за одностайної підтримки нашого народу довести його до безпечної свободи. Хай Вам допоможе Всевишній!

Парламент уповноважив Державну раду застосовувати владу, надану Вам як регенту, доки Ви прибудете до країни. Тепер виконання Державною радою цих функцій завершилося, і Державна рада передає Вам, пане регенте, верховну владу в обсязі, прописаному в ухвалі парламенту. Державна рада матиме задоволення підтримати Вашу діяльність на благо Вітчизни і для забезпечення її майбутнього.

Далі я своєю чергою привітав прем’єр-міністра й інших членів уряду:

У непростий час наше чесне прагнення об’єднує нас для спільної праці на благо Вітчизни. Перебіг великих світових подій довів Фінляндію до нової непередбачуваної ситуації. Сильна влада, під захистом якої самостійність Фінляндії, як багато хто вважав, гарантована і від успіху якої багато чого було узалежнено, тепер слабка, безсила. Наскільки серйозним і важким стало становище країни — напевно, кожен з нас цілковито розуміє. Але я твердо переконаний, що цілком незалежною, національною політикою ми ще зможемо розбудувати самостійну, вільну Фінляндію.

Якщо одностайно працюватимемо для цього, чесно прагнучи налагодити близькі й дружні стосунки з державами, які тепер урятували нашу країну від голоду, ми ще можемо, хоч і в найостаннішу мить, досягти своєї мети.

Таке саме серйозне становище склалося всередині країни. Але й тут я сподіваюся, що весь народ згуртується довкола свого уряду, коли той чесно намагатиметься вчиняти по правді з усіма класами суспільства й по змозі ліквідувати несправедливість там, де вона існує. Нехай принесе з собою майбутнє робочий настрій і спокій, і нехай нам вдасться у прагненні до нього сприяти щастю всього народу.

Я твердо переконаний, що ми з успіхом зможемо протистояти небезпекам, які ще принаймні певний час загрожуватимуть нашій культурі зі сходу, — але ми не маємо права нехтувати нічим, що може збільшити безпеку для нашого народу. Це завдання нам треба виконувати короткочасною військовою повинністю, розповсюдженою шуцкорівською організацією і якнайменше обтяжливим військовим бюджетом.

Зі сподіванням, що Всевишній дасть нам усім сили виконувати відповідальні завдання на благо Фінляндії, керувати якою представники нашого народу доручили мені, я вітаю вас, високоповажні панове члени Державної ради.

У цьому самому палаці мені рік тому доручили створити армію й відновити громадський порядок. За той час, як я виконував завдання, країну струсонули війна і лихо, однак труднощі ще не скінчилися. Тепер на мене чекало нове відповідальне завдання. Я цілком усвідомлював його складність і міг лише пообіцяти самому собі докласти всіх зусиль, аби сприяти закладанню міцних підвалин майбуття Фінляндії як вільної й незалежної держави.

7. На посту регента

Від грудня 1918 до липня 1919 року

Питання уряду й позиція країн Антанти. — Роль Фінляндії у визвольних змаганнях Естонії. — Реорганізація шуцкорів. — Офіційні візити до Стокгольма й Копенгагена. — Нові парламентські вибори й новий уряд. — Усталення міжнародного становища Фінляндії. — Воєнні дії білих росіян і їх спроби тиску. — Нова конституція. — Парламент обирає першого президента республіки. — Я залишаю пост регента і відходжу від справ.