Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

Розділ 28 – Критичні дні.

– Про що ви говорите? – Гаркнула я на всю вітальню.

Ось як гаркнула, так і стиснулася вся, згадуючи вже забуті відчуття. А я думала, що критичні дні вирішили пройти повз і залишити мене в цьому світі. Ось тільки життя та ще жартівниця і зараз, не маючи жодних засобів гігієни, у мене почалися критичні дні. Хоча, може, я помилилася, і Покровителі цього світу мене таки пощадять?

– Ти поранилася? – Вигукнув Сан нервово, починаючи обмацувати мої кінцівки. Не пощадили.

– С-Світлано?! – Ларі в секунду виявився поряд, оглядаючи все довкола шаленим поглядом маніяка.

У цей час Шанліс похитнувся і зблід, напружено дивлячись на мене. Дарак же весь підібрався і насупився, застигнувши статуєю. Так, ситуація патова. Таке відчуття, що в мене знову розпочалася моя перша менструація. Той незручний момент, коли розумієш, що спокійно вже не побігаєш і не пострибаєш. А чого чоловіки так стривожилися?

Зітхнувши, розуміючи, що, швидше за все, ні у жінок драконів, ні у жінок нагшасів немає критичних днів, я вся поникла. Моє попадання в інший світ ось зовсім не схоже на фентезі історію про прекрасне кохання, коли весь із себе брутальний чоловік добивається головну героїню, поки вона ридає дні безперервно і будує змови, як повернутися додому, не маючи більше жодних турбот. Ну та гаразд, що мені інші, у мене тут своє кохання у множині, так що можна і критичні дні перетерпіти.

– Зі мною все добре, – видихнула я, навіть не здригнувшись. – Недоліки людського організму, – вирішила невизначено пояснити я ситуацію. Ось тільки чоловіки не зрозуміли, хмурились і уважно дивилися на мене, явно чекаючи більш детальних пояснень. – Критичні дні. Менструація? Місячні? Червоні дні? Погані дні? Гості? – Останнє я безпорадно прошепотіла, не в змозі стримати свою досаду.

– Які «гості»? – Загальмовано уточнив Ларі, а я закрила на кілька секунд очі рукою.

– Ми ніколи не чули про таке, – тихо пробурмотів Сан, підібгавши губи. – Це лікується?

– Не лікується… – тепер настала моя черга підтискати губи.

– Можеш пояснити детальніше? – Уточнив стримано Дарак.

– Як би мені цього не хотілося, я поясню... – видихнула я, почуваючись учителем біології. – Менструація – це щомісячне виділення крові із матки.

– З матки? – Прошепотів дракон, а потім опустив свій погляд нижче, дивлячись на мій пах. Жодного такту. – Але навіщо?

– Якщо вже зовсім просто, то таким чином оновлюється організм жінок, – пробурмотіла я, сподіваючись, що на цьому розпитування закінчаться. Та й не говорити ж мені їм про яйцеклітини та іншу нісенітницю.

– Це щось на кшталт омолодження? – Висунув свою версію Ларі, зацікавлено піднявши брову.

– Ні, це потрібно для репродуктивної системи, – видихнула я. Могла, звичайно, не розповідати, але боюся, що після у них ще більше питань з'явиться. – Так мій організм щомісяця готується до зачаття, – сухо видихнула я. Було трохи ніяково, ось тільки червоніти я навіть не збиралася. Що природно, то не потворно.

Зітхнувши, я подивилася на чоловіків і мало не відсахнулася. Виглядали вони, м'яко кажучи, схвильовано. Дивилися на мене, в принципі, не краще. Мені навіть здалося, що вони не чекатимуть кінця моїх критичних днів і одразу підуть робити дітей. Причому зі мною й усі четверо.

– Мені потрібні засоби гігієни, – пробурмотіла я. – Хоч би вата якась.

А що, справлялися колись жінки без прокладок, тампонів і різних менструальних чаш, значить, і я впораюся. У гіршому випадку попрошу відріз тканини і не вилізу з кімнати, доки не закінчаться ці чудові дні.

– Можна використовувати артефакт очищення… – промимрив Дарак.

– Колись я чув, що лікарі мають якийсь бинт, який вбирає в себе рідини, – видихнув Ларі. – Я хотів спробувати пошити з нього щось, – зізнався чоловік, коли всі подивилися на нього.

– Я зараз же дізнаюся і все принесу, – Дарак підірвався з насидженого місця і вилетів із нашої вітальні, а я подивилася на Шанліса.

– Розкажи мені правду. Що не так із цим захисним куполом? – Видихнула я рішуче. Якщо чоловіки думали, що я про щось забула, то дуже помилилися.

– Світлано ...

– Ні, Шанлісе, – похитала я головою. – Я, якщо ви ще хочете бути зі мною, хочу спробувати. І мені треба знати, на що я несвідомо підштовхую тебе.

– Хочеш спробувати? – Напружено уточнив Шанліс, примружившись.

– Так. Хочу бути разом з вами, без огляду та дурних мрій. Я ... – прикривши на кілька секунд очі, я з силою прикусила губу. – Я…

– Я все приніс! – Відчинивши двері, у вітальню зайшов задоволений собою радник, тримаючи в руках щось.

– Вчасно, – буркнула я, зітхнувши. – Шанліс? Ти відповіси чи мені запитати у радника?

– Для створення та встановлення стабільного захисного куполу потрібно багато сил, – промовив Шанліс. – Але я не робитиму все один, цього разу ми об'єднаємо сили.

– А Світлана стане вашим сполучним, – кивнув Дарак. – У вас все одно не вистачить сили.

– Замовчи, – зашипів Шанліс.

– Чому це? Нехай уже Світлана відразу все дізнається. Мені якось не хочеться в результаті бути тим, хто все знав, але нічого не сказав. У вас не вистачить сили, навіть втрьох.

– Але як же тоді захисний купол нагшасів? – Уточнила я, уважно збираючи інформацію зі суперечки чоловіків.

– Мій батько, колишній Предводитель, він…. Простіше кажучи, я тоді тільки зайняв посаду Предводителя, в мені вирувала магія.

– Але й її, я вважаю, не вистачило, – хмикнув радник. – Взагалі дивуюся, що ти досі живий.

– А ти хотів би, щоб помер?

– Мені все одно! – Жорстко видихнув Дарак. – Хочеш показати, який ти весь із себе чудовий? А про Світлану ти подумав?

– Добре, що ти подумав!

– Подумав! І я навіть маю рішення! – Переможно закінчив радник, поки я тільки й робила, що крутила головою, вбираючи їхні слова.

– Не смій! – Зашипів Шанліс.

– Ще як посмію!