Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті 📚 - Українською

Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила" автора Тетяна Барматті. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 102
Перейти на сторінку:
Розділ 28 – Критичні дні.

Розділ 28 – Критичні дні.

– Про що ви говорите? – Гаркнула я на всю вітальню.

Ось як гаркнула, так і стиснулася вся, згадуючи вже забуті відчуття. А я думала, що критичні дні вирішили пройти повз і залишити мене в цьому світі. Ось тільки життя та ще жартівниця і зараз, не маючи жодних засобів гігієни, у мене почалися критичні дні. Хоча, може, я помилилася, і Покровителі цього світу мене таки пощадять?

– Ти поранилася? – Вигукнув Сан нервово, починаючи обмацувати мої кінцівки. Не пощадили.

– С-Світлано?! – Ларі в секунду виявився поряд, оглядаючи все довкола шаленим поглядом маніяка.

У цей час Шанліс похитнувся і зблід, напружено дивлячись на мене. Дарак же весь підібрався і насупився, застигнувши статуєю. Так, ситуація патова. Таке відчуття, що в мене знову розпочалася моя перша менструація. Той незручний момент, коли розумієш, що спокійно вже не побігаєш і не пострибаєш. А чого чоловіки так стривожилися?

Зітхнувши, розуміючи, що, швидше за все, ні у жінок драконів, ні у жінок нагшасів немає критичних днів, я вся поникла. Моє попадання в інший світ ось зовсім не схоже на фентезі історію про прекрасне кохання, коли весь із себе брутальний чоловік добивається головну героїню, поки вона ридає дні безперервно і будує змови, як повернутися додому, не маючи більше жодних турбот. Ну та гаразд, що мені інші, у мене тут своє кохання у множині, так що можна і критичні дні перетерпіти.

– Зі мною все добре, – видихнула я, навіть не здригнувшись. – Недоліки людського організму, – вирішила невизначено пояснити я ситуацію. Ось тільки чоловіки не зрозуміли, хмурились і уважно дивилися на мене, явно чекаючи більш детальних пояснень. – Критичні дні. Менструація? Місячні? Червоні дні? Погані дні? Гості? – Останнє я безпорадно прошепотіла, не в змозі стримати свою досаду.

– Які «гості»? – Загальмовано уточнив Ларі, а я закрила на кілька секунд очі рукою.

– Ми ніколи не чули про таке, – тихо пробурмотів Сан, підібгавши губи. – Це лікується?

– Не лікується… – тепер настала моя черга підтискати губи.

– Можеш пояснити детальніше? – Уточнив стримано Дарак.

– Як би мені цього не хотілося, я поясню... – видихнула я, почуваючись учителем біології. – Менструація – це щомісячне виділення крові із матки.

– З матки? – Прошепотів дракон, а потім опустив свій погляд нижче, дивлячись на мій пах. Жодного такту. – Але навіщо?

– Якщо вже зовсім просто, то таким чином оновлюється організм жінок, – пробурмотіла я, сподіваючись, що на цьому розпитування закінчаться. Та й не говорити ж мені їм про яйцеклітини та іншу нісенітницю.

– Це щось на кшталт омолодження? – Висунув свою версію Ларі, зацікавлено піднявши брову.

– Ні, це потрібно для репродуктивної системи, – видихнула я. Могла, звичайно, не розповідати, але боюся, що після у них ще більше питань з'явиться. – Так мій організм щомісяця готується до зачаття, – сухо видихнула я. Було трохи ніяково, ось тільки червоніти я навіть не збиралася. Що природно, то не потворно.

Зітхнувши, я подивилася на чоловіків і мало не відсахнулася. Виглядали вони, м'яко кажучи, схвильовано. Дивилися на мене, в принципі, не краще. Мені навіть здалося, що вони не чекатимуть кінця моїх критичних днів і одразу підуть робити дітей. Причому зі мною й усі четверо.

– Мені потрібні засоби гігієни, – пробурмотіла я. – Хоч би вата якась.

А що, справлялися колись жінки без прокладок, тампонів і різних менструальних чаш, значить, і я впораюся. У гіршому випадку попрошу відріз тканини і не вилізу з кімнати, доки не закінчаться ці чудові дні.

– Можна використовувати артефакт очищення… – промимрив Дарак.

– Колись я чув, що лікарі мають якийсь бинт, який вбирає в себе рідини, – видихнув Ларі. – Я хотів спробувати пошити з нього щось, – зізнався чоловік, коли всі подивилися на нього.

– Я зараз же дізнаюся і все принесу, – Дарак підірвався з насидженого місця і вилетів із нашої вітальні, а я подивилася на Шанліса.

– Розкажи мені правду. Що не так із цим захисним куполом? – Видихнула я рішуче. Якщо чоловіки думали, що я про щось забула, то дуже помилилися.

– Світлано ...

– Ні, Шанлісе, – похитала я головою. – Я, якщо ви ще хочете бути зі мною, хочу спробувати. І мені треба знати, на що я несвідомо підштовхую тебе.

– Хочеш спробувати? – Напружено уточнив Шанліс, примружившись.

– Так. Хочу бути разом з вами, без огляду та дурних мрій. Я ... – прикривши на кілька секунд очі, я з силою прикусила губу. – Я…

– Я все приніс! – Відчинивши двері, у вітальню зайшов задоволений собою радник, тримаючи в руках щось.

– Вчасно, – буркнула я, зітхнувши. – Шанліс? Ти відповіси чи мені запитати у радника?

– Для створення та встановлення стабільного захисного куполу потрібно багато сил, – промовив Шанліс. – Але я не робитиму все один, цього разу ми об'єднаємо сили.

– А Світлана стане вашим сполучним, – кивнув Дарак. – У вас все одно не вистачить сили.

– Замовчи, – зашипів Шанліс.

– Чому це? Нехай уже Світлана відразу все дізнається. Мені якось не хочеться в результаті бути тим, хто все знав, але нічого не сказав. У вас не вистачить сили, навіть втрьох.

– Але як же тоді захисний купол нагшасів? – Уточнила я, уважно збираючи інформацію зі суперечки чоловіків.

– Мій батько, колишній Предводитель, він…. Простіше кажучи, я тоді тільки зайняв посаду Предводителя, в мені вирувала магія.

– Але й її, я вважаю, не вистачило, – хмикнув радник. – Взагалі дивуюся, що ти досі живий.

– А ти хотів би, щоб помер?

– Мені все одно! – Жорстко видихнув Дарак. – Хочеш показати, який ти весь із себе чудовий? А про Світлану ти подумав?

– Добре, що ти подумав!

– Подумав! І я навіть маю рішення! – Переможно закінчив радник, поки я тільки й робила, що крутила головою, вбираючи їхні слова.

– Не смій! – Зашипів Шанліс.

– Ще як посмію!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 80 81 82 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"