Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

Він затиснув між пальцями підвіску, ту, що йому подарувала мама, й промовив:

— Присягаюсь.

В горлі почало щось дряпати, заважаючи вдихнути повітря.

— Гаразд, я подумаю над твоїм запрошенням, — видушила я з себе. Він кивнув, погоджуючись на такий варіант. — Так що там з «Титаніком»? Знаєш, насправді це не найулюбленіший мій фільм, — наморщивши носа, зізналась я усе ще хриплим голосом, який ніби мені не належав.

Якщо вже відверто, «Титанік» навіть у десятку улюблених не входить.

Вирішивши, що найкращім для мене зараз буде відволіктись, я зосередилась на вечері й нарешті спробувала макарони. Звісно Тоні дещо покращив, здобривши їх якимись травами, і це було смачно. Так смачно, що я, зустрівшись з матусею, не зможу відтепер дивитись їй в очі не лише через те, що ми з босом витворяли у ліжку.

Ну чому світ настільки несправедливий, що Соретті вдається усе, за що б він не взявся?!

Облизуючи ложку, я ладна була проковтнути усю філіжанку. Водночас натхненна і розчарована — якби ж мені так само щастило. Чи Соретті дійсно має до усього особливий хист, чи то вдача прихильна до несамовитих паскудників?

— Нічого, Ліззі, усе одно такого «Титаніку» ти ще ніколи в житті не бачила… — загадково вишкірився Тоні. Він здибав якусь режисерську версію тощо?

Бос вмостився поруч зі мною, намацав під подушкою пульт й натиснув кнопку. Другу руку він, як типовий хлопець на побаченні, потягнувшись, ніби розминаючи затерплі м’язи, поклав на спинку дивану позаду мене. Я захихикала — цікаво, що ще Сильвія сказала йому, що цей хижак, який не звик зволікати й підкрадатися до бажаного навшпиньки, поводиться аж настільки добре.

Втім, за традицією, яка доводила мене до сказу, я зарано розслабилася, замріялася й зраділа, що Тоні Соретті має усе ж таки дещо спільне з нормальною людиною.

Затиснувши між зубами ложку так міцно, що потреба у вставній щелепі настане в мене раніше ніж в старості, я шоковано витріщилася на величезний екран.

Ні, звісно я не настільки святенниця як матуся, а після сексу з Тоні і поготів, та й з порно була знайома у минулому й ставилася до нього спокійно. До цього дня. Та хай тобі грець, брудний опосуме Тоні Соретті!

— Це так ти намірився реабілітуватися за учорашнє?! — обурилась я. Й відсунулася якнайдалі, притулившись до синього оксамитового бильця.

Бос як ніде нічого з блаженною півусмішкою безвинно цмулив вино й уважно спостерігав за розвитком подій. Настільки уважно, що не надав значення моєму екстреному переміщенню.

— А що, власне, тобі не подобається? Диви, як він старається здобути собі квиток! Який ентузіазм! Яка техніка! Хочеш…

— Ні! — відрізала я, навіть не дослухавши, що він там збирався мені запропонувати, тоном, який мав би каструвати його на місці.

Вже затуманені збудженням карі очі спалахнули азартом: Тоні щось заборонили, Тоні повинен отримати це за будь-яку ціну. Усе влаштоване не так, дорогенький!

— А якщо усе-таки…

Розвернувшись, Соретті плавно посунувся на мене, напевне, щоб це не скидалося на напад, й закляк раптово, коли ложка поцілувалась з його чолом. Він дійсно вважав, що я не готова до цього?

— Це ще що за коники, Лізбет? — з сердитим спантеличенням вточнив він, проте виглядав настільки розгубленим, що я ледве не розреготалася.

— То мене аж тіпає від перезбудження.

Не варто було й намагатися вигравати віями як кокетливе оленятко без краплинки лиходійства — Тоні добре було відомо, що я прикидаюся, — але я докладала максимум зусиль, аби тільки не помічати, що відбувається на екрані. В іншій ситуації я б, можливо, завелася по-справжньому, та зараз лишатися суцільним шматком криги, що потопить цей лайнер хтивості, було для мене принципово.

— Зараз ми це виправимо, piccina.

Бос оговтався аж надто швидко. Й знову поліз до мене. Ні, ні, і ще раз ні, любчику! За друге поспіль паскудне побачення твоєму членові не варто розраховувати навіть на моє рукостискання!

Звісно я ще раз зацідила йому по макітрі ложкою.

Соретті загарчав як той тигр, в якого з-під носа висмикнули шмат м’яса.

— Чого ти не слідкуєш за сюжетом? — простакувато спитала я. — Пропустиш усе найцікавіше.

Його губи викривила колюча усмішка.

Двох разів вистачило, щоб Тоні змінив тактику. І тепер він не сунув на мене всім тілом, а лише випростав руку й торкнувся мого волосся — того пасма, що вибилося із зібраного назад неохайного пучка.

Слідом за цим він погладив кінчиком великого пальця кутик мого рота. Й прошепотів:

— Ти заїлася трохи.

Підніс долоню до вуст й лизнув пучку, яка щойно торкалась мене.

А темні очі, лишенько, ті безмежні прірви схопили мене в полон і не відпускали, затягували глибше у полум’яний від бажання морок.

Частина мене вже налаштувалася капітулювати. Зрештою Соретті підготував цей вечір для мене, і він не такий вже паскудний, як може здатися на перший погляд. Порівняно з учорашньою вечерею, що була небезпечнішою за поїдання риби фугу, це взагалі зразкове побачення. Й казкове.

Було. Поки у вітальні не пролунав крик океанської чайки, котра надірвалася від намагань злетіти з авіаносцем в лапах.

Вже за мить він увібрав такий собі ритм кохання, більш звичний для стогнання, й почав переплітатися з заміксованим для порно кавером найвідомішої пісні Селін Діон.

Ми з Тоні знов перезирнулися. Нам обом стало ніяково.

Цікавість штовхає на безглузді вчинки. Я знала це й раніше, але зараз, піддавшись їй, мені закортіло дізнатись, хто ж кричить та з якої причини. І я одразу ж пошкодувала про це. Просто миттєво. Скосивши очі на телевізор й зразу заплющивши їх, я хитала головою, відмовляючись вірити в побачене, та воно вже все одно закарбувалося у моїй свідомості новим ментальним шрамом.

Гадки не маю, як таке прокоментувала б матуся, та перехреститись й спробувати навпомацки знайти пульт, при цьому уникаючи ризику наштовхнутись на важіль управління Соретті, дуже хотілося.