Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Витязь у ведмежій шкурі - 3, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Витязь у ведмежій шкурі - 3, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Витязь у ведмежій шкурі - 3" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 92
Перейти на сторінку:

— А який тепер рік у дворі?

— Літо одна тисяча чотириста дев'ятого року від Різдва Христового. День не пригадаю. Давно в дорозі… Десь посередині. Ближче до жнив.

— Неважливо. А коли твій батько до Константинополя їздив?

— Якраз тридцять три роки минуло.

— Угу, — чудеса чудесами, а математика не бреше. — Якщо нині одна тисяча чотириста дев'ятий рік, то вояж по святих місцях був у тисячу триста сімдесят шостому. Сім помножити на сімдесят сім це буде... Дев'ять пишемо чотири на думку пішло. П'ятсот тридцять дев'ять. Додати ще сімдесят сім... Виходить шістсот шістнадцять. А я народився в тисячі дев'ятсот дев'яносто третьому. Мінус одна тисяча триста сімдесят шість. Рівно... Трясця! Як у аптеці. Похибка менша за десяту частку відсотка.

Княжич промовчав. Мабуть, не всі слова зрозумів, та й бурмотів я невиразно. Але цілком вистачило виразу обличчя. До того, що мене зафутболили до дідька на паску я вже звик, але що попадання це виявляється ще й передбачене заздалегідь, трохи занадто. А то й зовсім перебір.

— Викупатися б нам? — ніби й не було важливої розмови, потягнувся з хрускотом княжич, показуючи підборіддям трохи правіше від дороги. Мабуть, там було якесь водоймище, хоч я нічого й не побачив. — Поки ще сонце високо і русалки над чесним людом не збиткуються. Не знаю, як ти, а я зіпрів неабияк…

Лев Ольгердович ще раз глянув на небо.

— Якраз встигнемо. І помитися, і підсохнути.

— Чому ні? — я знизав плечима, при цьому несподівано відчувши неймовірне бажання негайно скинути всю багатошарову броню. — Омивання, богоугодна справа. І не лише на Водохрещу…

1 ... 81 82 83 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витязь у ведмежій шкурі - 3, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витязь у ведмежій шкурі - 3, Кулик Степан"