Читати книгу - "В обіймах ночі, Рина Мир"

– Холод Світлана Володимирівна. Вона лежала в десятій палаті.

Вона довго щось шукала в комп'ютері, діючи мені на нерви. 

– Але пацієнтки з таким прізвищем там немає.

– Та ви що? – підвищую голос. – А я чому вас запитую, де вона лежить? 

– Тіме… – Стася гладить мене по плечу, заспокоюючи, але я весь на нервах.

– Не розумію. Здається, вашої матері в нашій клініці немає.

– Як таке може бути? – ледве стримую себе.

– Вибачте, я всього лише кілька днів тут працюю, не до кінця ще освоїла комп'ютерну програму, – дівчина скорчила невинну гримасу, вважаючи, що це повинно мене заспокоїти.

– А мені то що з того? Де моя матір?

***