Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

Камілло

Я швидко вийшов зі свого авто й опинився перед затишною кав’ярнею з дерев’яними вивісками й великими вікнами, крізь які лилося тепле світло. Тут ми вирішили зустрітися з Ніно та Кіріном — виключно чоловічою компанією, поки дівчата зайняті організацією нашого весілля.. Вікторія з самого ранку поїхала з Кармен до іншого міста, аби приміряти «ту саму» сукню. Я навіть зміг переконати її взяти мою кредитку, хоча останнім часом вона вже активно працює з Луїзою й заробляє сама.

— Привіт, хлопці, — гукнув я, одразу ж, як помітив друзів біля кутового столика поруч з вікном.

Ніно та Кірін піднялися, потиснувши мені руки. І я вмостився на дерев’яному стільці з м’якою подушкою й з задоволенням відчув аромат свіжозвареної кави, що наповнював увесь заклад.

— Нарешті зможемо відпочити від цих нескінченних жіночих балачок, — сказав Ніно з легкою посмішкою, поправляючи ремінець свого годинника. — Кармен вже декілька днів розповідає мені про якийсь новий фільм, який вони дивилися. Думаю, я вже знаю весь сюжет, навіть не дивившись його.

— Так, Ясмін теж згадувала про той фільм, — додав Кірін з невимушеним виглядом, але його голос звучав дещо відсторонено. Ми з Ніно здивовано переглянулися. — Що ви так дивитеся? Ми з нею просто спілкуємось. Як друзі.

— Як друзі, — протягнув я, ледве стримуючи сміх. — Ваш серіал ніколи не перестане мене дивувати.

— Мене теж, якщо чесно, — буркнув Кірін, закотивши очі. — Утім, нічого не можу вдіяти. До речі, Камі, твоя нова спортивна команда вже готова. Чекаю тебе завтра в офісі, щоб підписати документи.

— Супер! — я радісно вигукнув. — Ти справжнє золотце, Кірін!

Кірін просто мовчки похитав головою, а потім його погляд зупинився на офіціантці, яка підійшла, аби прийняти наше замовлення. Після кількох коротких реплік дівчина зникла на кухні, залишивши нас у теплій тиші.

— Якщо ти вже таке справжнє золотце, Кірін, то мені теж треба твоя дружня допомога, — несподівано додав Ніно. Він продовжував дивитися перед собою, немов зовсім нікого не помічав. Його пальці тихо стукали по столу, нагадуючи нам, що він все ще у своїх думках. Зазвичай, в такий момент його турбувати не можна.

Кірін уважно подивився на нього, а я ледь помітно усміхнувся. Коли Ніно починав говорити серйозним тоном, це завжди обіцяло цікаву розмову.

— Вчора мені на пошту прийшов лист від якогось Аміра Хафеза, — продовжив Ніно, схрестивши руки на грудях. — Пропонує співпрацю. Здається, він колись був твоїм конкурентом, Кіріне?

— Та-а-к… — протягнув той, трохи нахмурившись. — Ми працювали разом, проте потім він заснував власну компанію. Чого він хоче від тебе?

— Я казав, що планую відкрити новий готельно-ресторанний комплекс. І тепер шукаю інвесторів та співпрацю. Він запропонував свої послуги як основний підрядник. Ти довіряєш йому?

— Безумовно, — твердо відповів Кірін. — Амір — справжній професіонал. Конкурент, чи ні, він знає свою справу. Якщо він пропонує співпрацю — це серйозно.

Я не здивувався, почувши таку відповідь. Хоча хлопці завжди чітко розмежовували дружбу й бізнес, вони підтримували один одного в найважливіших проєктах. Їхня давня угода не змішувати особисте з професійним уже врятувала їх від безлічі конфліктів.

— Гаразд, спробую домовитися з ним, — задумливо відповів Ніно, знову занурюючись у власні думки. — Дякую, друже.

Раптом офіціантка повернулася з нашим замовленням. Запах свіжозвареної кави наповнив повітря, повертаючи нас до реальності. Я підняв чашку, вдячно усміхаючись друзям.

— Ось для чого потрібні справжні друзі — не лише для жартів, а й для таких важливих моментів, — сказав я, піднявши чашку в жартівливому тості.

Ніно посміхнувся, злегка кивнувши головою.

— Друзі та бізнес — небезпечне поєднання, але іноді без цього ніяк, — додав він, роблячи ковток кави.

Ми продовжували пити каву, перемикаючись між жартами та серйозними розмовами. У такі моменти все здавалося простим і зрозумілим — як старі часи, коли ми були безтурботними хлопчаками. Проте життя змінилося, й кожен із нас тепер ніс на плечах свою відповідальність.

— До речі, Камілло, — промовив Ніно, відкинувшись на спинку стільця. — Ти справді готовий до всього цього весільного хаосу? Чув, Кармен уже купила дві нові книги про «ідеальні весільні сценарії». Мені навіть страшно уявити, що вона там вигадує.

— Не нагадуй, — я засміявся, піднявши руки в захисному жесті. — Вона й Вікторія щось задумали, однак поки не кажуть що. А якщо Кармен щось вигадала, це буде або неймовірно, або катастрофічно тільки для мене. Третього не дано.

— Може, все ж таки втечеш кудись на острови? — підморгнув Кірін. — Весілля на пляжі, без зайвих гостей.

— Ніколи, — твердо відповів я, примруживши очі. — Вікторія заслуговує на найкраще. Я обіцяю, це буде ідеальний день. Для неї.

Кірін і Ніно переглянулися, цього разу без жартів. Не знаю про, що вони там говорили між собою, та й мене це не дуже цікавило, якщо чесно.

— Я щиро радий за тебе, брате, — тихо сказав Кірін, поплескавши мене по плечу. — Вона тебе змінила. У кращий бік.

Я лише кивнув, відчуваючи, як на душі стало трохи тепліше. Це правда. Вікторія дійсно змінила мене, навіть якщо я сам це не одразу усвідомив.