Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

248
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 99
Перейти на сторінку:
це не були Вітчимові тварюки. Це не були вояки з його війська.

— Ой-йо-йой! — лише й можна було сказати.

Ліпше б то були тварюки мого Татуся. Адже тепер він нічого не міг заподіяти мені, аж до Останньої Битви.

Він, але ж не якийсь інший Диявол. Тим паче тварюка, що залишилася без господаря.


Вони мчали лавиною, вони вчули мене. Вони мчали, щоб убити, й нічого не могло зупинити їх.

Ні мої постріли:


— Бах! Бах! Бах! — червоні цятки, відкинута ними або ввіткнута в Порожнечу тварюка.

Ні слова Любові.

Я звела догори пусті руки й вимовила Слова Любові.

Боже ім’я обернулося блискавкою. Удар, вибух і зниклий укупі з тварюками пагорб.

Пекло здригалося. Ця маленька частинка пекла.

— Не кидай мене! — блискавка.

— Хай не буде мені страшний! — блискавка з моїх рук — у зметених блискавкою тварюк.

— Бо на Тебе покладаюся!

Слова Любові.

Але їх не було так багато. І вони наближалися до мене.

Блискавка пробиває Порожнечу. Обгоріле Ніщо. Темінь, яка повільно заповнює Порожнечу.

Я посилала на них блискавку за блискавкою. Але вони мчали до мене.

Я збагнула, чому не можу зупинити їх, лише тоді, коли побачила на шестикрилій звірюці Дияволку.

Її люті не було меж.

Саме злість творила нових почвар натомість забитих мною.

І я з цим нічого не могла вдіяти.


Навіть якщо я побіжу, то вони наздоженуть мене. Я спалю їх, скільки зможу, але вони розірвуть моє тіло. Вони поспішатимуть з’їсти бодай щось, допоки чорна блискавиця Дияволки не віджене їх від того, що від мене залишиться.

Адже найпочесніший трофей — це мертвий янгол.

Отак узяти та й убити янгола. Знічев’я. Натрапивши на Крихітку, яка вбила тварюк, покликаних захищати її.

Я залишусь, але кінець буде той самий.

Мертвий янгол.

Прибитий до колони в самому центрі Великого Пекла. Як доказ нового Зла, як доказ того, що Зло теж може воювати.

За мить усе скінчиться.

Ось останній патрон. Лава оточує мене. Довкіл — самі тварюки. Тепер навіть не втечеш.


Кожний диявол готує свою армію до тієї миті, коли виходитиме з пекла. Одна й та сама історія, лише багатьма мовами. Та Велика Битва наприкінці.

Тепер я не поставлю слово «Кінець». Тепер я не встигну його написати.

Тварюки оточили мене.

Армія Остаточної Битви, зібрана Розпусницею верхи на Шестикрилому Звірові.

От і все.

Адже мій Вітчим теж зібрав свою армію. Тільки я не бачу її.

Його почвар, його зібраних посеред всесвітнього Нічого демонів та чудовиськ, його грішників, зваблених, аби наповнити ними своє пекло.

Можливо, колись згодом.

А тепер кожний грішник та кожна тварюка — тільки задля участі в битві.

Саме час посилати мисливців, щоб ловили здичавілих монстрів у глибинах Пекла. Творити нових почвар зі своєї власної чорноти. Звіряти з книгами всі виконані угоди щодо продажу плоті й душі. Вербувати найманців у різних світах. Оживляти мерців, пообіцявши їм царство мертвих за перемогу в Останній Битві.


Так створив свою армію Вітчим. Так створила свою армію Дияволка на шестикрилому звірові, котра хотіла мене вбити.

Хотіла, але не змогла, бо побачила світіння Правдивого Світла.

Розділ 5

Ми з Дияволкою-Вершницею — як окраса чорного гобелена армії, куди вплели нас її тварюки. Рука, здійнята вгору, як наказ:

— Убийте її, — але не мовлене:

— Убийте.

— Це може бути лише примара, — сказала вона.

— Та ти що? — посміхнулась я.

— Може, це всього-на-всього оповісник?

— Ми можемо зачекати, поки він прийде.

1 ... 81 82 83 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"