Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

1 359
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 131
Перейти на сторінку:

-Тихіше ти, вгамуйся! - шипіла на когось Матильда, - вона спить! Іди поки звідси, Гор!

-Пусти мене, вимісок! Вона моя, чуєшь?! Моя! – проревів Гор.

-Твої у лісі гриби та шишки! - відповів Мітя таким же риком і будинок здригнувся.

 

«Воля до неволі приведе»

 

Розбудив Стьопку лагідний дотик до щоки. Вона розплющила очі і побачила у напівтемряві Мітю, що сидів навпочіпки перед ліжком.

-Привіт, - прошепотів він, - як ти?

-Привіт, - Стьопка сіла на ліжку, виявивши, що одягнена в чужу сорочку, що ледве прикривала стегна, - нормально, а ти чого шепочеш?

-Щоб ніхто не почув, звичайно.

-А чому?

-Панні, я запитати тебе хотів. Відповідай тільки чесно і я відразу ж піду, - водяник швидко зашепотів, - вибач, тема делікатна, але яка вже є. Ти хочеш, щоб твій відкат заспокоїв Гор?

-Не зрозуміла?

-Він зараз тут разом із сином. Чекають, поки ти прокинешся.

-І що?

-Твій відкат нікуди не подівся. Я чув, як Матильда ​​казала, що коли зілля вивітриться, все почнеться з початку.

-Кому казала? – насупився Стьопка.

-Ліснику. Він хоче забрати тебе.

-Що означає забрати, я що, авоська?

-Послухай, ти можеш вийти до них та поговорити. Підозрюю, він схопить тебе в оберемок і віднесе до себе, а ти не в тому стані, щоб опиратися. Зараз він там лається з Микитою, той трохи гальмує його натиск, але з лісником він довго не впорається. Загалом я пропоную тобі втекти зі мною. Обіцяю, що не зроблю нічого без твоєї згоди.

-Мітю...

 

-Я не тисну. Я пропоную допомогу. Що б ти не обрала, це не вплине на моє ставлення до тебе. Вашого зв'язку з його «звіром» тільки сліпий не побачить. Але якщо тобі потрібний час, щоб подумати перед остаточним вибором, я до твоїх послуг.

-Стривай, ти сказав, що відкат повернеться? — Стьопа з усього почутого зачепилася лише за цю фразу, — але що мені робити? – мало не заплакала.

-Повернеться і, напевно, скоро. Як з ним упоратися тепер я знаю. Знає це і Гор, тому чекає на тебе.

-І... Як впоратися? — Стьопка була рада, що в кімнаті напівтемрява і Мітя не бачить колір її  щік.

-Тобі потрібна насолода... - сказав просто, не відводячи погляду.

-Блін, але...

-Але не обов'язково від контакту з чоловіком, не бійся!

-З жінкою? – у Стьопки аж очі розширились. А Мітя пирснув зі сміху.

-Навіщо, є способи зробити це самостійно. Ну, чи з чиєюсь допомогою…

-Ти пропонуєш тихо втекти і зайнятися... онанізмом? - вона все-таки вимовила це слово.

-Я був би щасливий запропонувати свою допомогу, але думаю ти відмовишся. – усміхнувся.

 

-Блін, Гор би мені вибору не дав... Я згодна, Митю, давай втечемо.

-Добре! - Мітя підвівся на ноги і простяг їй покривало, - замотайся в нього, а то твій одяг там, - махнув головою у бік дверей.

-А як ми підемо?

-У вікно.

 

       Степанія замоталася у покривало і підійшла до вікна. Мітя вже був по той бік і допоміг вибратися. Як тільки вона опинилася на вулиці, водяник підхопив її на руки і почав тихо крастись уздовж стіни. Коли вони проходили повз вікно вітальні, почули уривок розмови:

-Я вже любив її, коли ти ще під стіл пішки ходив! –кричав лісник-Гор.

-Ага! Знаю я твоє кохання! Однолюб, але багатойоб! – відповів Микита.

-Хлопчики, ну що ви сваритеся, як не рідні… – це була Матильда.

 

«Стійкість гірка, але плід її солодкий»

 

Поки Стьопка обмірковувала, що могла б означати фраза сина, кинута батькові, водяник встиг донести її до річки.

-Не злякаєшся? Ми стрибнемо, - шепнув на вушко, - тримайся за шию і заплющ очі!

            Стьопка вчепилася в Мітю, сховала обличчя на його грудях і затримала подих.

Стрибок був такий, як уперше, тільки продовжувався трохи довше. Світ забарвився в блакитний колір, тіло охопило холодом. Стьопка відразу промерзла до кісток.

-Все, заспокойся, ми вдома... - ласкавий шепіт змусив жінку полегшено видихнути та розслабитися.

-А... це не в мене вдома, - Стьопка озирнулася на всі боки і зрозуміла, що вони стоять біля річки, ось тільки виглядала вона інакше і берег був не таким, як у селі. Навколо все ще панувала тепла погода, трава стелилася по землі зелено-зелена, а біля води густою стіною росли верби, щось приховуючи за густими ліаністими гілками. Надворі був теплий вечір, яскраво світили зірки, співали цикади.

1 ... 81 82 83 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"