Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Збожеволів, чи що? — впавши на ліжко, Давид прикрив обличчя подушкою.
— У тебе суїцидальні думки? — схвильовано поцікавився Дамблдор.
— Ні, — Давид втрачав терпіння. — Слухаю тебе уважно.
Дамблдоре, що там?
— Абсолютна свобода дарована 98 % населення Üмперії. Трохи більше як годину тому влада скасувала всі чинні заборони, обмежувальні правила, рекомендації та обов’язки, а також понад чверть податків для учасників загальнонаціонального üмбування, тобто носіїв üНаноботів. У недалекому майбутньому обіцяють скасувати взагалі всі податкові зобов’язання öсобин.
— Суки! — закричав Давид, жбурнувши подушку.
— Давиде.
— Що?
— Думаю, тобі краще прийняти ванну. Розслабся, скинь напругу.
— Після новинного продукту, — відрізав Давид.
— Так, щодо новинного продукту. Сьогодні тобі необхідно подивитися «в ознайомлювальних і підготовчих цілях» документальний фільм «Вінець еволюції». Його скорочену версію, якщо тебе порадує це уточнення.
— Що? — Давид не вірив своїм вухам. — Якого хріна відбувається в нашому üмперському пеклі? Я був у ньÜзрумкіно, вони увімкнули документалку замість фільму. Глядачів навалило — на підлозі сиділи, — Давид стукнув себе по лобі кулаком. — Вони скасували заборони. А я ще подумав: еволюція? Вони збираються порушити свій же закон про заборону минулого? — Давид нервово гигикнув. — Там, у залі, сиділи зомбі, бісові роботи… І в метро. Це все боти… — він розповів Дамблдору про побачене.
— Вона повзла додому рачки? — задумливо перепитав Дамблдор. — Не думав, що реакція буде настільки швидкою…
— На що?
— Ти точно готовий негайно подивитися «Вінець еволюції»? Чи все ж спочатку охолонеш трохи?
— Дамбле, я… Просто активуй ньÜзрум.
Для Давида поглинання навіть скороченої версії документального фільму стало випробуванням. Як пізніше пояснив йому Дамблдор, його психіка увімкнула захисний механізм. Давид подумки відсторонився від реальності, ховаючись у світлих спогадах, де він був маленьким хлопчиком, у безпеці сидячи між мамою і татом на дивані, дивився мультики й сміявся. Всі троє сміялися. І все ж деякі кадри та цитати з «Вінця» долетіли до його свідомості:
— Über! Вороги нав’язали нам хибні орієнтири, позбавили самобутності, насильницьким чином змусили повірити в брехню… Öсобина насправді — не прямоходяча істота. Перші покоління жахливо страждали морально й, особливо, фізично, коли їх під страхом смерті змусили ходити на задніх кінцівках. Über! — На Екрані миготять кадри, які неможливо розгледіти в деталях, але загальна картинка зчитується без проблем: понівечені тіла, öсобини, що стогнуть, поламані кінцівки, глибокі рани, гній.
— Über! У результаті жахливого злочину проти üПопуляції, моторошних експериментів і огидних масових акцій залякування та винищення, — надривно шелестить уповноважений з прав öсобини в Üмперії Роза Москальова, — ворогам вдалося поставити öсобину на ноги! — Пауза, крупний план: підтирає невидиму сльозу хусточкою; перехід на середній план. — Але ми нарешті відновимо справедливість, повернемо öсобині її природну фізіологію. Наше гасло: «Зробимо üПопуляцію стійкою знову!». Ми поставимо популяцію на всі чотири кінцівки! Über! — урочисто підсумувала Москальова.
— Über! Подивіться на ці знімки. Явно проглядається, що наш скелет більше призначений для тетраходіння, простіше кажучи — рачки, — öсобина в білому халаті указкою хаотично рухає по рентгенівському знімку, де ледь проглядаються контури якихось кісток. — І найголовніше відкриття: ходіння тільки на двох кінцівках, тобто на ногах, підвищує ризик «серцевого» інфікування в сто двадцять вісім разів! Ви тільки уявіть собі! — Крупний план на піднятий вгору вказівний палець медика. — В üсторії не було зафіксовано ще жодного випадку зараження Herz-інфекцією серед тетраходоків. Або, правильніше буде сказати, — тетрасüb’єктів, тетраподів. Über! — медична öсобина поправляє окуляри й ствердно киває головою. Сферою ньÜзруму побіг значних розмірів напис: «ТЕТ-
РА-С-Üb’-ЄКТ — вінець еволюції!».
— Über! Я хочу привітати мою üПопуляцію, кожного тетрасüb’єкта з поверненням до рідних витоків, до природної форми, до істини — до абсолютної свободи! Über! — Крупним планом обличчя вченого Миколи Содрогалова.
— Über! Більше не öсобина. — Середній план єпископа Єдиної Üмперославної Церкви Владосвята. — Відтепер і на віки віків вінець творіння — тетрасüb’єкт, тетрапод! Über! — перехрещується патріарх.
— Über! Хай живе Великий Вождь! — урочисто хором кричать Содрогалов, Москальова, Владосвят, лікар та інші персонажі документального фільму. — Хай живе üПопуляція! Хай живе Üмперія! Можемо повторити! Über! — всі разом встають рачки.
Давид спочатку онімів від побаченого. Коли ж згасла мультимедійна сфера ньÜзрума, він розреготався.
— Дамблдоре, скажи, що це жарт, — він корчився від сміху в інтерактивному кріслі. — Благаю тебе, скажи, що це все просто хвора вигадка дешевих коміків. Це ж абсурд. Неможливо! — з очей бризнули сльози крізь сміх. — Не-мож-ли-во!!!
— Мені шкода, але «Вінець еволюції» транслюють зараз по всій країні. І, схоже, перехід від öсобини до тетрасüb’єкта вже почався. Сусідка, її, до речі, звуть Хелен, ти сказав, повзла додому рачки…
— А я? А я що? — реготав Давид. — Тепер я — відсталий ланцюг еволюції? Я ж навіть не öсобина… — вибухнув він істеричним сміхом. — Боюся, ванна мені не допоможе. Але я йду, йду, — виходячи з ньÜзруму, знову бризнув сміхом Давид. — А потім обов’язково нап’юся. З дна знову постукали. Тук-туктук, — він постукав по столу. — Ні, не так, — схопив вазу і запустив нею у двері ньÜзруму.
Господи! Ой матінко! (дослівно: Священна корова!) (англ.).
Епізод 24 Публічна стінаНамагайся скоріше усунути конкретне добро, ніж здійснити абстрактне зло.
Карл Раймунд Поппер — філософ, соціолог
Давид з побоюванням відчинив двері під’їзду і виглянув назовні. Сонце, яке не могло пробитися крізь густі хмари вже понад два тижні, нарешті освітило двір. «Боже, як добре і спокійно», — відчувши теплі промені на шкірі, Давид примружився, вдихаючи свіже повітря. Але варто було вийти через арку на сусідню вулицю, як реальність ударила з новою силою. Вузькою дорогою в бік
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «TÜK, Арт Антонян», після закриття браузера.