Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Вона простягла їм свій подарунок, але ніхто з них не наважувався взяти його. Кулон Сари виблискував червоним вітражним склом, знову нагадуючи Джейн про події в кімнаті короля. За кілька кроків від молодят стояла Вайолет, яка мала збентежений і розгублений вигляд. На превелике розчарування дівчини, родина вітражника навіть з нагоди свята не зробила для Джейн винятку. Сара кинула боязкий погляд на свекруху і взяла з рук Джейн картинку, глухо сказавши "дякую". Джейн так хотілося обійняти нареченого та наречену, вона дуже сумувала за їхньою родиною, але, мабуть її дружба з Трістаном назавжди проклала між ними прірву. Вона відчувала, що не байдужа цим людям, вони лише не можуть прийняти її "дивацтва", як це називає Маркус. Вона приймає їхній вибір, і, незважаючи ні на що, повеселиться на весіллі Сари та Рона на славу. Не так багато веселощів було в її житті останнім часом.

                                                                                  * * *

    Фелікс відчував, що на колі життя з'явилася невідома крапка. Крапка з якимось дивним реверсом, який віддає трохи назад з кожним новим колом. Це можна порівняти зі зламаним годинником, стрілка якого злегка смикається у зворотний бік. Можна було б радіти, що низка одноманітних днів перервана, але приводу для радості немає. Стрілка смикає все його нутро назад. Краще було жити по колу, ніж застрягти в одній точці, злегка посмикуючись у різні боки з невеликою амплітудою. Почуття провини та невиразної розгубленості заклинило його десь між.

Як довго він не бачив кулон матері, і ще стільки ж хотів не побачити його знову. Але тепер він знає правду. Як він не хотів приховати її в глибинах моря, вона все одно випливла, перевернувши всі його уявлення про життя з ніг на голову. І Джейн... Йому довелося штовхнути її. Він не хотів цього, але вона впала, наче кулон, який сама ж кинула. І так, вперше в житті він відчував провину, адже вона не знала, що він не хотів завдати їй шкоди, а він не знав, як сказати їй про це. Він зовсім не вмів пояснюватися, виправдовуватися чи тим більше просити вибачення. Він ніколи не відчував тих почуттів, які призводять до подібних дій. Зараз він хотів би щось сказати... Але водночас не хотів. Того вечора він був такий злий на неї, такий злий. Вона вивела все його життя зі звичної рівноваги. І, здавалося б, він чекав цього все життя і хотів, щоб одного разу стався якийсь переворот, але водночас перестав контролювати події, що відбуваються навколо. Події, які вона створювала день у день. І він не міг не турбуватися з цього приводу. Він був злий, і водночас ніби винен перед нею. Ніхто не завдасть шкоди людині. Це неписаний закон Айронвуда, який передається людям з кров'ю та повітрям, що вдихається. Ніхто не здатний на це навіть у своїх думках. А він зробив. Він просто не мав вибору.

Невідомо, що пригнічувало його більше: незвідане почуття провини, чи те, що разом із ним, десь у душі він вважав, що вона заслужила на все це. Вона дозволила собі влізти в потаємні речі. Йому довелося заарештувати рибалку через неї. Вона збрехала Бруно. І той зробив усе, що вона просила, не перевіривши інформацію. Яке взагалі право вона мала під виглядом завдання від короля провертати власні справи?

А сьогодні на зборах Верховної Ради Маркус розповів вельможам, що був змушений поранити чорного єдинорога, бо той напав на Джейн. А чому він напав на неї? Та тому, що вона намагалася погладити єдинорога! Це просто нечувано! Чим вона думала? Здається, ця дівчина взагалі ні про що не думає. А дурень, який не відповідає за свої дії, може бути небезпечнішим за сотню чудовиськ. Маркус, втім, як і решта членів ради чекали від Фелікса як мінімум гнівної тиради у відповідь на почуте. Але він був настільки вражений усім, що трапилося, що на подив усіх присутніх навіть нічого не сказав і спішно пішов на простолюдське весілля. А як йому слід було відреагувати? Покарати Маркуса, який цим поганим вбивством тварини рятував їй життя? Або покарати Джейн, яка знову через дурість і незнання влізла куди не варто. Щиро кажучи, її варто було б карати щотижня.

До його і так незрозумілих почуттів приєдналася якась дивна тривога про все, що пов'язано з нею. Що ще може Джейн натворити? На кого викликати небезпеку? До якої небезпеки, як мінімум, може потрапити вона сама? Їй не місце в Айронвуді.

Король, важко зітхнувши, оглянув весільні шати. Чудово, замість відпочинку на нього чекає найнудніше весілля когось із простолюдинів. Давно час запровадити інші звичаї в Айронвуді. Присутність королів на всіх святах - давня традиція, але колишні королі не створювали з ранку до вечора їжу і могли витрачати час на подібні нісенітниці. У нього ж немає часу на пісні та танці простолюдів. Аж ніяк немає.

В одну мить перед очима промайнула нестерпно яскрава жовта пляма. Джейн. Усередині нього перекотилася невидима грудка. Що вона тут робить? Жінкам з палацу не можна відвідувати весілля простолюдинів, навіть якщо вона була дружна з ними, навряд чи хтось із них зрадіє її присутності після подій у храмі. Простолюдини ставилися до законів релігії з набагато більшим трепетом, ніж вельможі та леді.

Почалася церемонія одруження і Фелікс докладав усіх зусиль, щоб не заснути. Виявилося, що нареченим був син вітражника, а нареченою та служниця, за чиє невідоме ім'я Джейн колись йому докоряла. На мить він згадав той день, коли вони вдвох спустилися до пляжу. Вона сказала, що боїться того, що він дістане з кишені весільне яблуко і їй доведеться залишитися в Айронвуді та стати його дружиною. На якісь секунди його думки відлетіли в якісь невідомі світи, де він був зовсім іншою людиною і де її слова стали не такими вже й дивними, як того дня. Його погляд миттю пробіг по натовпу: Джейн весь час усміхалася, намагаючись заговорити з кимось із місцевих. Але ніхто не хотів із нею розмовляти. Він довго спостерігав за  марними спробами дівчини.