Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

початку ІІ ст. до н.е., були цар Скілур та його син Палак, на честь якого нібито й було названо місто. Саме про Палака повідомляє Страбон, що 110 р. до н.е. йому завдав поразки Діофант, полководець понтійського царя Мітрідата VI Євпатора, імені якого, в свою чергу, завдячує назва теперішньої Євпаторії. Ці події детально описуються в написі на честь Діофанта, датованому кінцем ІІ ст. до н.е. (Соломоник, 21–24). Слід відзначити, що ім'я Мітрідат якраз і містить компонент Мітр-, причому саме в індійській формі, бо по-іранському він мав би форму Міхр-, а саме ім'я звучало б як Міхрадат.

Інтуїтивний здогад Д.С.Раєвського підтверджують індійські факти: термін пал у санскриті якраз і означає «захисник», «охоронець», тобто, власне, «воїн». Проте в санскриті слово пал має і значення «правитель», «цар», і свій відповідник — палак (СРС, 392). Отож скіфські імена Пал і Палак тотожні індійським іменам Пал і Палак, які й сьогодні побутують в індійців або як окремі імена, або входять другим компонентом у двоосновні чоловічі імена: Раджпал, Махіпал, Гопал, Вішвапалак, Сарвапалак тощо. Тому скіфські імена Пал і Палак тлумачаться не тільки як «Воїн», але і як «Правитель», «Цар». Причому, слід гадати, ці імена первісно постали з термінів на означення воїна або племінного ватажка. Так само, як ім'я родоначальника «царських» скіфів — Колаксай — теж первісно було тільки <228> терміном із значенням «вождь/ватажок роду/племені». Так що місто Палакій цілком могло бути скіфською столицею і перекладатися як «Столиця», «Резиденція племінного ватажка», «Царське місто», «Царгород». З чого можна припустити також, що відоме означення Геродотом наймогутнішої і найвпливовішої частини скіфів «царськими», може пояснюватися не тільки тим, що слова «цар» і «царський» пов'язані з терміном кшатра — «сила», «влада», а й із термінами пал, палак, які сходять до індоєвропейської основи па- «охороняти», «захищати», «берегти».

З огляду на це, схоже, що термін палак, має своїх родичів на слов'янському грунті. Маються на увазі терміни, пов'язані з воїнським станом і військовою справою — полк, полковник, полководець, а також імена Святополк і Ярополк, де — полк тотожне індійському й скіфському палак в іменах Вішвапалак та Палак. Це тим імовірніше, що обидва слов'янські імені належать представникам саме військової знаті — князям. Тож ім'я Святополк, у такому разі, означає «Захисник/Охоронець світу», іншими словами, «Цар», «Правитель». Компонент Свят- тут пов'язується не з поняттям «святий», а «світ», яке, зокрема, маємо в польському swiat. Значеннєво ім'я Святополк відповідає індійським іменам Вішвапалак та Сарвапалак, у яких компоненти Вішва- й Сарва- мають не тільки значення «все», «всі», але й «світ» (СРС, 608, 712). Семантично ім'я Святополк відповідає й перському імені Шахджахан, досл. «Цар/Володар світу»; його мав один із Великих Моголів, що спорудив знаменитий Тадж Махал в Агрі на честь своєї коханої дружини Мумтаз Махал (ХVI ст.).

Ім'я ж Ярополк, слід гадати, означає «Бик-захисник», бо порівняння воїна, князя, царя чи бога з биком звичайне явище в багатьох міфологіях. Що, до речі, засвідчує і «Слово о полку Ігоревім», означаючи давньоруських князів буй-турами чи яр-турами. Компонент Яр- можна співвіднести з санскритським вар, яке має значення «бик», «самець», «жених», «мужчина» (СРС, 565).

Що ж до такого військового терміну як полк, то в тому ж «Слові» цей іменник багатозначний — він означає і «люди», і «військо», і «табір», і «битва». У давньоруській мові слово полк стало дружинним терміном і так збереглося досьогодні. Так що слов'янське полк — прямий родич скіфського та індійського палак — «воїн», «захисник», «правитель», «цар». А коли так, то й саме скіфське плем'я пали можна трактувати як «воїни», «військо», «дружина» або «захисники», «оборонці». Тобто назва племені виразно засвідчує воїнську функцію — захищати, боронити свою територію, своє плем'я від ворожих нападів.

У зв'язку з цим постає природне запитання: а чи не наявний ком<229>понент пал і в етнонімі поляни? Чи можемо ми в цьому етнонімі вбачати тільки те, що він виявляє позірну спорідненість із словом поле?

Очевидно, що ні, позаяк деякі літописи самі заперечують таке твердження. І пов'язують полян не з полем, а з горами: навіть «Повість врем'яних літ» мовить, що поляни «жили особе по горах своїх». А що полян пов'язували з полем, то це неважко зрозуміти — тут має місце народне трактування племінної назви, так звана народна етимологія, яка може зводити не зовсім зрозуміле слово до першої-ліпшої асоціації. Подібне явище знає і індійська традиція: вона каже про воїна-кшатрія, що «кшатрій — це власник полів, а не лише титул». Проте тут сплутано два різні слова, хоч і близькі між собою фонетично — кшетра і кшатра. Де друге слово — відома нам кшатра, термін на означення воїнського стану, покровителем якого був бог Варуна в індійців, Тагимасад у скіфів і Дажбог у слов'ян. А слово кшетра означає «поле», а також «місцевість», «територія», «край», «країна». Знаменита битва, описана в «Махабгараті», сталася на Курукшетрі, «Полі Куру» або «Краї Куру», де Куру — стародавній цар, пращур кауравів, героїв «Махабгарати». Як бачимо, має місце цілком однакове тлумачення у двох нібито одмінних і далеких ареалах — і індійських кшатріїв, і слов'янських полян народна традиція пов'язує з полем.

А коли вже поляни пов'язуються не з полем, а з горами, то витоки слов'янського племені, очевидно, слід найперше шукати там, де є гори. А гори є там, де засвідчено скіфських палів, тобто в Криму. Гори є і прямо від Криму через Чорне море, вже в Малій Азії, яка упродовж тисячоліть мала тісні контакти з Північним Причорномор'ям. Більше того, ще в ІІ тис. до н.е. на малоазійському узбережжі Чорного моря, якраз навпроти Тавриди, була країна Пала, пізніша Пафлагонія — колись тут існувала могутня держава хеттів. Вкрай цікаво, що єгиптяни зображали захоплених у полон хеттів з довгими, до плечей, «оселедцями». Такі ж оселедці збреглися й на панно у Венеції. А Венеція — західна батьківщина венедів, куди вони прийшли з Пали-Пафлагонії. Венедами античні автори називали й слов'ян.

Ці факти тим показовіші, що через усю Малу Азію, де й містилася стародавня Пала, тягнеться гірська система, яка на сході сягає Індії. Кримські гори в давнину називалися Таврськими горами, як і Кавказькі. Малоазійські гори називалися Тавр. А Кавказькі, Кримські гори й малоазійський Тавр — одна гірська система. Доречно тут навести