Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

Перш ніж Макар обіймає мене, я чую його кроки. Його руки на моєму животі, мої на його руках. Я відкидаю голову на його плече, спостерігаючи за вогниками за вікном. Люди гуляють, гудуть машини. Цікаве відчуття: ми їх бачимо, а вони нас ні. І час застиг, як тоді, на даху. Гарний краєвид і коханий чоловік поруч. На думку чомусь спадає, що я хотіла б жити тут, разом з Макаром, прокидатися від запаху кави і варити її для Вітрова самій. Дурна, зовсім недоречна думка.

Час застиг лише для нас, як тоді, на даху. Як завжди, із ним. Гарний краєвид і коханий чоловік поруч.

Я жадаю бути такою щасливою завжди.

А моє «бути щасливою» тісно перетинається з «бути з Макаром».