Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Але я пробував, - відгукнувся Аїн. - У мене не виходило.

- Ти пробував сам, - ласкаво відповів учитель, - а сьогодні під керівництвом досвідченого мага.

"А що в цей час робитиму я? - пронеслися в голові ревниві думки. - Може я взагалі даремно прийшов?"

Аїн не став чекати якихось вказівок, підстрибом помчав на середину поля. Дорогою його огорнуло сяйвом і ось перед нами постав білий вовк, який цікаво стовбурчив кошлаті вуха. Дірас неспішно пішов до нього, я поплентався слідом.

В той самий час у двір вийшов ліхтарник. Побачивши величезного вовка, він завмер на порозі замку, ледь не впустивши з рук драбину і ручний ліхтар. Але за кілька миттєвостей схаменувся, зрозумівши, що все під контролем магів, після чого взявся за звичну справу.

- Отже, Аїн, не бійся, я добре вмію лікувати, але дуже сподіваюся, це не знадобиться, - втішив Дірас білого вовка.

Але той явно не боявся, спокійно присів на задні лапи та завиляв хвостом.

- А це обов'язково, - з побоюванням запитав я, знаходячи собі місце біля Діраса.

- Краще нам з'ясувати все про можливості Аїна зараз, ніж потім він буде з'ясовувати це під час якоїсь небезпеки.

- Але ж магів мало, дуже мало. Чи стануть вони нападати на свого?

- Хто знає, - Дірас знизав плечима. - Люди різні бувають.

- Вітер, не хвилюйся. Я не боюся і дуже хочу перевірити, - прошелестів у голові голос Аїна.

- Не хвилюйся ти так, нічого з твоїм другом не трапиться, - усміхнувся мені Дірас.

Під таким натиском різноманітних доводів я був змушений відступити, причому в буквальному сенсі, бо вчитель попросив мене відійти трохи й дуже постаратися не заважати. Щоб не спокушати долю, я взагалі пішов назад до лавки та вже звідти став спостерігати, як на долоні Діраса загоряється маленький вогник. Від страху я заплющив очі, але все ж через маленьку шпаринку бачив, як вогняна кулька розміром з монету вдаряється об лапу перевертня і стікає немов вода, так і не зашкодивши йому. Навіть шерстинки не обпалилося. Дірас спробував ще раз, тільки трохи збільшивши кульку. І знову нічого. Слідом за вогнем, вдало пройшла перевірка крижаними стрілами - вони так само легко відскочили від вовчої шерсті, як удень відскакували арбалетні болти.  

Вдосталь настрілявшись в Аїна всім, чим тільки можна з магічного арсеналу, Дірас підійшов до вовка впритул і поклав долоню між вух. Аїн задоволено заплющив очі, завиляв хвостом. Учитель трохи погладив його, потім задоволено хмикнувши, сказав:

- По-моєму, на тебе взагалі магія не діє. Я щойно намагався тебе приспати, а тобі хоч би що, сидиш і хвостом виляєш. Гаразд, перетворюйся назад. Продовжимо урок. Сар, досить там нудьгувати, підходь.

Поки я плентався на середину поля, Аїн знову став хлопчиком.

- До речі, а коли ти людина, ти теж настільки невразливий? - запитав Дірас у Дрібного, окидаючи зацікавленим поглядом.

- Ні, - він замотав головою, змушуючи кучерики смішно бовтатися на всі боки. - Я отримував рани та синці разом з усіма. Тільки все набагато швидше гоїлося. І Тайлор зміг мене приспати, перед тим, як забрати на корабель. Щоправда, мені вдалося трохи чинити опір, - хоробрився хлопчик, - але в підсумку все одно заснув.

- Що ж, тоді перевіряти не будемо, - відповів учитель.

Я ледве чутно зітхнув із полегшенням. А Дірас повернувшись до мене додав:

- Тож, Сар, захищай свого маленького друга, поки він людина, а коли стане вовком, він захищатиме тебе. До речі, саме цим ми з тобою і займемося - захистом. До цього, ти ставив щити перед собою, а тепер повчимося ставити їх на відстані.