Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова 📚 - Українською

Читати книгу - "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"

165
0
19.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої" автора Наталка Шевцова. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 123
Перейти на сторінку:

Точніше, сподівався лише Квентін. Аж до такої міри сподівався, що в серцях навіть подумки побажав йому здохнути. Принаймні, Турин хотів вірити, що й справді «в серцях».

А от Жордан, навпаки, не сподівався. Швидше навіть навпаки, турбувався. Щоправда, не про нього, а про дітей. Особливо про молодшого свого. Не хотів він, щоб хлопець почав боятися льоду через косоногого міського мажора. А ще він відверто не розумів, чому його молодший брат так нервує, якщо...

Що «якщо» Турину, на жаль, «дослухати» не вдалося, бо лікар «повернув його до життя».

– Тихше-ш-ш! – тим часом зашипів на нього лікар. – Не так завзято, юначе! Від струсу середньої тяжкості, як я й сказав, не вмирають. Але тільки у тому випадку, якщо слідують вказівкам лікаря. А лікар у нас я. Тому ви йдете зі мною. Точніше, я йду, а вас понесуть на ношах, щоб уникнути непередбачених ускладнень!

– А можна, я з ним? Тобто з вами? – попросила Агнетта. – Я зілля вмію готувати. І біль замовляти. І це через мене. Це я мала впасти, а не він. Він через мене постраждав.

– Мене не вмовляйте, люба дівчино, я не проти, навпаки, лише «за», – перебив словесний потік лікар. – У лазареті завжди потрібні вмілі та дбайливі руки. Але тут не лазарет, тож вирішую не я.

– Ваша Ясновельможність, – звернулася Агнетта до Ельжбети, – можна я з ними?

Ельжбета важко зітхнула і хотіла було відмовити дівчині у її проханні, однак саме у цей момент на екстрений ментальний зв’язок з нею вийшов Ілберт Смартіс й повідомив, що з обшуком замку вже покінчено.

Тим не менш, відмову Агнетта усе ж таки отримала…

– Звичайно ж, не можна! – безапеляційно оголосила Беребра замість застиглої, як Агнетта думала в задумі, Ельжбети. – Це ж відразу мінус два гравці, ми ж продуємо! А ми тільки-но почали вигравати! Агнетто, совість май! От як виграємо, йди куди хочеш! А поки що не можна! Категорично не можна! Так, Ваша Ясновельможність?

Ельжбета винувато посміхнулася:

– Боюся, дограти не вийде. Принаймні не зараз. Ми вже й так зіграли на шість періодів більше, ніж я спочатку для вас планувала. Крім того, в моїх планах точно не було морити вас голодом...

– Ура-а-а! – пролунав з лави щасливий хоровий вигук баласту. І набагато тихіший, але не менш радісний серед гравців.

– Але ми… ми… майже виграли… Нам залишалося виграти ще тільки один, усього один період, і ми б виграли! Тому що ми його вже майже виграли! – мало не плачучи, благально промовила Беребра.

– «Майже» не рахується! – авторитетним тоном оголосили їй хлопчаки і не менш авторитетно додали: – А якби та якби у роті виросли б гриби! Отже ви продули! – безапеляційно констатували вони й слідом за цим зіграли вказівним пальцем на губах переможну пісню «Берарарабарарарарара!»

– Але це нечесно! Це не чесно! – ніяк не могла зміритися Беребра, і зачеплені за живе образливою піснею інші наречені теж її підтримали дружним: «Ні! Нечесно!» У тому числі й «баласт». – Ми вимагаємо визнання нічиєї! – Висунула генеральська дочка вимогу.

– Або що?! – уперши руки в боки, насмішкувато поцікавилися суперники.

От тільки вони не на ту напали.

– Або ви вчиняєте як чоловіки, або як хлопчики! – оголосила Беребра.

Хлопчиська відразу ж відчули каверзу, але подітися їм було нікуди й тому їхній заводила, Анрій, глузливо уточнив:

– Ну і як би вчинили чоловіки?

– Давайте спитаймо у чоловіків, – солодким голоском запропонувала Беребра й лукаво подивилася спочатку на хлопчаків, а потім очікувально на чоловіків.

– Так, давайте! – підтакнула жіноча половина ковзанки та слідом за генеральською донькою теж спочатку подивилися на хлопчаків, а потім очікувально на чоловіків.

– Чоловіки поступилися б леді, – відповів за всіх чоловіків капітан Маріус, що ховався під личиною Високого лорда.

– Так, поступилися б, – закивали усі інші чоловіки. Щоправда, історія замовчує те, чи були усі вони згідні з ним також і у своїх думках.

– Гаразд, – важко зітхнув Анрій. – Хай буде нічия!

– Хай буде… – з не менш важким зітханням погодилися зі своїм капітаном решта нехай і маленьких, але усе ж таки чоловіків, – нічия…

1 ... 83 84 85 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"