Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

Мене щиро здивував її вчинок. Я обережно взяв коробочку й відкрив її. Усередині лежав витончений срібний ланцюжок з маленьким кулоном у формі тенісного корту — ніби нагадування про частину мене, яку вона завжди бачила за межами фіктивного шлюбу.

— Це… — я не знав, що сказати. Простий, проте надзвичайно особистий подарунок змусив мене відчути більше, ніж я очікував.

— Я побачила його в магазині й подумала, що він личитиме тобі, — зніяковіло пояснила Вікторія, злегка схиливши голову. — Якщо, звісно, захочеш носити…

Я уважно подивився на неї, все ще тримаючи ланцюжок у руці. Вікторія була такою невпевненою, такою іншою, ніж я звик її бачити. Без усіх цих стін, які вона звикла зводити.

— Вікторіє, — м’яко промовив я. — Це… це прекрасний подарунок. Дякую.

Я обережно зняв свій старий звичайний ланцюжок та одягнув новий, відчуваючи, як металевий кулон торкається шкіри. Він був легким, майже невідчутним, але тепер мав для мене величезне значення.

— Ідеально сидить, — усміхнувся я, піднявши його пальцями, щоб показати їй. — Це тепер мій талісман на перемогу.

Вікторія полегшено видихнула, і її усмішка стала ширшою.

— Тоді сподіваюсь, він тобі принесе тільки успіх.

Наші погляди зустрілися, і в цю мить здавалося, що між нами більше немає меж. Проте, перш ніж я встиг сказати щось ще, Вікторія опустила очі й відвела погляд, ніби схаменувшись.

— Нам, мабуть, слід випити за це, — пожартував я, намагаючись розрядити напругу, піднявши пляшку вина.

— Так, — вона коротко кивнула, поправляючи своє волосся, як завжди. — До речі, там ще був кулон у формі ракетки, але він виглядав, немов ложка, тому я зупинилась на цьому.. ще б переплутав його зі справжньою ложкою.

Вікторія засміялася, і наш сміх повернув усе на свої місця. Ми наповнили келихи й тихо цокнулись, залишаючи невисловлені слова між рядками, поки вечір огортав нас м’яким теплом.