Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Ранкове сонце повільно піднімалося над горизонтом, забарвлюючи небо в ніжно-рожеві відтінки. Море було спокійним, його легкі хвилі ледь торкалися берега, ніби шепотіли свої тихі історії.

Евсун повільно відкрила очі. Вона відчула, як холодний вітерець торкався її шкіри, а тіло нило від довгого перебування на лежаку. Її серце билося важко, наповнене болем і розпачем.

Вона сіла, обійняла себе руками, спробувала вдихнути глибше, але біль у грудях не відпускав.

Раптом її роздуми перервав знайомий голос.

— Евсун?

Вона різко обернулася.

Перед нею стояв Озан.

— Озан? — її голос був хриплим. — Що ти тут робиш?

Він схрестив руки на грудях, уважно дивлячись на неї.

— Те саме хочу запитати й у тебе.

Евсун гірко всміхнулася.

— Я часто тут буваю…

— Знаю, — тихо сказав він. — Але що сталося цього разу?

Вона опустила погляд.

— Озане… я вбила людину.

Озан застиг.

— Що?..

— Так, — її голос здригнувся. — Це зробила я.

Його обличчя сповнилося недовіри.

— Як? Ти?..

— Вона хотіла вбити мене, — прошепотіла Евсун. — Я захищалася…

Озан мовчав, переварюючи почуте. А потім раптово обійняв її.

— Пробач… — сказав він, м’яко торкаючись її волосся. — Я просто радий, що ти жива.

Евсун міцніше притиснулася до нього, ніби шукаючи хоча б трохи тепла в цьому холодному світі.

— Зі мною не все добре, Озане… — її голос тремтів. — Мені боляче… Серце розривається…

Озан відсторонився, дивлячись їй у вічі.

— Чому?

Вона відвернулася, закусила губу, ніби боялася вимовити наступні слова.

— Емір… — вона заплющила очі. — Він узяв мою провину на себе…

— Що? — Озан виглядав шокованим.

— Він сказав, що це він зробив…

Озан похитав головою.

Евсун стиснула кулаки.

— Все через мене…

Озан торкнувся її руки.

— Евсун, ти невинна. Ти просто захищала себе. Так вчинив би кожен.

Вона здригнулася від цих слів.

— Дякую, Озане…

Озан не відводив від неї погляду. Його очі блищали особливим вогнем.

Він розумів, що зараз Евсун вразлива, що її серце розбите. І хоча він співчував їй, у глибині душі він відчув щось інше.

Тепер, коли Емір був у в’язниці…

Він мав шанс бути з нею.