Читати книгу - "Книга пригод 3"

ІРАСЕК Алоїс (1852–1930) — чеський прозаїк та драматург. Більшість творів письменника присвячено художньому дослідженню історії. Написав серію історичних романів, де відтворив найважливіші сторінки минулого Чехії. Особливо значні з-поміж них: «Скалаки» (1875), «Песиголовці» (1884), «Між течіями» (1887–1890), «Ф. Л. Век» (1888–1906), «Проти всіх» (1893), «Братерство» (1898–1908). Історична тема переважно розробляється і в малій прозі та драматургії Ірасека.

РААБЕ Вільгельм (1831–1910) — німецький прозаїк. Найбільше відомий як новеліст. Оповідання та повісті Раабе на історичну і сучасну тему позначені глибоким психологізмом, подекуди забарвлені в гумористичні або сатиричні тони. В романах письменника («Голодний пастор», 1864; «Абу Тельфан», 1867; «Чумний візок», 1870) гострокритично зображається життя Німеччини другої половини XIX століття.

ПРЕМЧАНД (справжнє ім'я Дханпатрай Шрівастав; 1880–1936) — класик індійської літератури. Писав мовами урду та гінді. В своїх романах («Прозріння», 1912; «Нірмала», 1923; «Арена», 1925; «Поле битви», 1932; «Жертовна корова») та оповіданнях змальовував життя народів Індії, ключові соціально-політичні та морально-психологічні конфлікти індійської дійсності XIX–XX ст., а також проблеми національно-визвольного руху.

МЕЙЄР Конрад-Фердінанд (1825–1898) — швейцарський письмен ник. Один з кращих німецькомовних поетів кінця XIX ст. Проз. Мейєра майже виключно звернена до історичних постатей та подій У романі «Юрг Єнач» (1876) головна ідея — боротьба за національну свободу й незалежність. Розмаїтим за проблематикою і зображеними історичними епохами повістям властиве уміння тонко передати духовний колорит далекої доби та вивести сильні, непересічні характери («Амулет», «Постріл з кафедри», «Святий», «Паж Густава Адольфа», «Спокуса Пескари», «Страждання хлопчика» та ін.).

ФРАНС Анатоль (справжнє ім'я Анатоль Франсуа Тібо; 1844–1924) — французький письменник. Енциклопедично освічена людина, тонкий знавець історії, філософії, естетики, історії культури. У вишуканих за формою філософських та історико-філософських романах («Таїс», 1890; дилогія про Жерома Куаньяра, 1892–1893; «На білому камені», 1904; «Повстання ангелів», 1914 та ін.) підіймає важливі світоглядні, релігійні, етичні проблеми. Роман «Боги жадають» (1912) присвячений подіям Великої Французької революції. В романі «Злочин Сільвестра Боннара» (1881) та тетралогії «Сучасна історія» (1897–1901) письменник проникливо розглядає соціально-політичні та моральні конфлікти французького суспільства кінця XIX ст. Роман-памфлет «Острів пінгвінів»«(1908) дає сатиричний огляд минулого та сьогодення країни. Франс написав кілька збірок новел, чимало поетичних, публіцистичних та літературно-критичних творів.

ЙОВКОВ Йордан (справжнє прізвище Стефанов; 1880–1937) — болгарський письменник. Проза митця (роман «Садиба біля кордону», 1934; повість «Жнець», 1920; збірка «Оповідання», 1917–1918), а також драми засвідчують глибоке розуміння складних суперечностей болгарської дійсності, втілюють суттєві соціальні та моральні проблеми доби. Найвизначнішим твором Йовкова є збірник новел «Старопланинські легенди» (1923), в якому творчо переосмислено народнопоетичні пам'ятки болгарського народу.

ПО ЕДГАР Аллан (1809–1849) — американський поет, новеліст, критик. Автор блискучих за формою і багатих відтінками почуттів ліричних віршів. Дуже розмаїта за темами й проблемами новелістика По. В ній знаходимо витоки популярних сьогодні жанрів детективу («Вбивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже», «Золотий жук»), наукової фантастики («Надзвичайна пригода Ганса Пфалля», «Повість про пригоди Артура Гордона Піма»). Серед оповідань та повістей По — твори сатиричні та гумористичні, «страшні» новели з елементами ірраціонального.

АСЕВЕДО ДІАС Едуардо (1851–1924) — уругвайський письменник. В історичних романах, де поєднуються риси романтизму й реалізму («Ісмаель», 1888; «Тубілка», 1890; «Заклик слави», 1893; «Соле-дад», 1894; «Спис і шабля», 1914), закладав підвалини національної уругвайської прози.

АЛАРКОН Педро Антоніо де (1833–1891) — іспанський прозаїк. Найбільше визнання здобув як автор історичних новел, де відтворено епізоди боротьби іспанського народу проти наполеонівської навали («Маленькі національні історії», 1881), та побудованої на анекдоті повісті «Трикутний капелюх» (1874). Видав кілька збірок малої прози («Любовні оповідання», 1881, «Неправдоподібні історії», 1882), кілька романів («Блудниця», 1882 та ін.).

ГАРДІ Томас (1840–1928) — англійський письменник. Світову славу Гарді принесли «романи характерів та середовища», в яких митець з великою реалістичною силою викриває соціальні пороки вікторіанської Англії, засуджує буржуазний егоїзм, лицемірство, жорстокість суспільних звичаїв, виступає на захист вільної, незалежної особистості («Мер Кастербріджа», 1886; «Тесе з роду д'Ербервілів», 1891; «Джуд Непомітний», 1896 та ін.). Писав також гостросюжетні твори, так звані «винахідливі й експериментальні романи». Автор кількох збірок оповідань. В англомовних країнах широко визнаний як видатний поет-лірик.

ДЖЕКОБС Вільям (1863–1943) — англійський письменник, автор десяти збірок оповідань і десяти романів на побутову та пригодницьку тематику. Найвідоміші з них: «Корабельні історії» (1896), «Сватання шкіпера» (1897), «Приморські хлоп'яки» (1898), «Нічна вахта» (1914), «Шепоти моря» (1926), «Завтрашня гавань» (1931). Писав також п'єси (у співавторстві).

ДОДЕРЕР Гайміто фон (1896–1966) — австрійський письменник. Писав вірші, романи, повісті, оповідання, критичні статті. Найвідоміші твори: роман «Убивство, яке здійснює кожен», «Освітлені вікна», «Меровінги», дилогія «Штрудльгофські сходи» і «Демони», збірки оповідань «Тортури замшевих торбинок», «Під чорними зірками».

ДОЙЛ Артур Конан (1859–1930) — англійський письменник, видатний представник історичного та пригодницького жанрів. Основні твори: «Пригоди капітана Жерара», «Велика бурська війна», «Втрачений світ», «Отруєний пояс», «Маракотова безодня», «Багряний слід», «Слід чотирьох», «Собака Баскервілів», «Долина жаху», «Пригоди Шерлока Холмса», «Спогади про Шерлока Холмса».

ІБАНЬЄС Вісенте Бланко (1867–1928) — іспанський письменник Був близький до соціалістів, згодом став лібералом. Після встановлення в Іспанії воєнної диктатури (1923) емігрував у Францію. Автор» серії «валенсійських» романів, соціальних і філософських романі^ («В помаранчевих садках», «Хутір», «Толедський собор», «Непроханий гість», «Винний склад» тощо) та оповідань, де викрив зажерливість, користолюбство, згубний вплив влади грошей на людей.

ЗМІСТ

СКОТТ ВАЛЬТЕР. Два гуртоправи. Повість.

Переклад з англійської Доценка Ростислава

ІРАСЕК АЛОЇС. Тчевське вогнище. Повість.

Переклад з чеської Царенка Володимира

РААБЕ ВІЛЬГЕЛЬМ. Чорна галера. Повість.

Переклад з німецької Логвиненка Олекси

ПРЕМЧАНД. Саті. Оповідання.

Переклад з гінді Наливайка Степана

МЕЙЄР КОНРАД-ФЕРДІНАНД. Плавт у жіночому монастирі. Оповідання.

Переклад з німецької Антоненка-Давидовича Бориса

ФРАНС АНАТОЛЬ. Чудо зі скнарою. Оповідання.

Переклад з французької Тараненко Оксани

ЙОВКОВ ЙОРДАН. Індже. Оповідання.

Переклад з болгарської Кеткова Олександра

ПО ЕДГАР АЛЛАН. Провалля і маятник. Оповідання.

Переклад з англійської Доценка Ростислава

АСЕВЕДО ДІАС ЕДУАРДО. Бій у руїнах. Оповідання.

Переклад з іспанської Роя Михайла

АЛАРКОН ПЕДРО АНТОНЮ де. Офранцужений. Оповідання.

Переклад з французької Коневої Женев'єви

ГАРДІ ТОМАС. Троє незнайомців. Оповідання.

Переклад з англійської Понежі Івана

ДЖЕКОБС ВІЛЬЯМ. Чорний кіт. Оповідання.

Переклад з англійської Тереха Олександра

ДОДЕРЕР ГАЙМІТО фон. Подвійна брехня, або Антична трагедія на селі. Оповідання.

Переклад з німецької Поповича Євгена

ДОЙЛ КОНАН АРТУР.