Читати книгу - "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства"

занурююсь в цю проблему, тим більше переконуюсь, що християнство, його висока духовність генетично зв'язані з племенами, які приходили на Близький Схід, попередньо «виварившись» в інтелектуально і духовно багатому, історично насиченому середовищі Північної Припонтиди. Його тут формувало не одне етнічне плем'я: арії, скіфи, сармата, алани, болгари, готи, гуни, хозари, авари, печеніги, половці, войовничі племена кельтів, галлів, франків, германців, англосаксів чи їх предків. Усі ці народи жили на нашій українській землі, поливали її потом і кров'ю, накопичуючи й залишаючи на ній знання, культуру, великі духовні цінності.

Дозволю собі трохи поміркувати на цю тему.

ХРИСТОС НЕ БУВ ЄВРЕЄМ

Христос не был похож на еврея. У него, как и у матери, были удивительно голубые глаза, и он удивительно был похож на свою мать.

Ф. Фаррар

Почну з банально парадоксального, здавалося б, факту: у Західній Україні існує повір'я, що Ісус Христос був… галичанином.

Уявіть собі, що це не так уже й далеко від істини… Ні в Біблії, ні в іншому серйозному джерелі Діву Марію, Ісуса Христа ніколи не називали євреями. «Ісус галілеянин», чи просто «Галілеянин» — от як фігурує він у Новому Завіті. А пригадайте наведений євангелістом Іоанном діалог: «Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: «Чи ти Цар Іудейський?» Ісус відповів; «Моє Царство не із світу цього!»[Іоанн. XVIII. 33].

Та й зовнішністю Ісус не був схожий на єврея — це встановлено. У XX столітті дослідникам вдалося шляхом фотографування знаменитої Туринської плащаниці створити найточніший портрет Ісуса Христа (він широко публікувався). Темно-русяве волосся, брови і рідка борідка — темні, Очі світлі, в них не побачиш застиглої, типово іудейської світової скорботи. Ніс невеликий, прямий, правильний. Чітко окреслений шляхетний рот. Саме таким він зображений і на багатьох неонах в українських храмах. Тільки маються на увазі храми не головні, а ті, в оздобленні яких більше проглядається глибинна традиція, а не «синодальний канон [У цьому переконаєтеся, обійшовши церкви в Києві: Миколи Притиска, Іоанна Богослова, Макаріївську та ін. Хоча ні в Біблії, ні в богословських працях, канонізованих церквою, ніде не описано зовнішності Христа, його рис. (Ю. К.)].

Про те, що Христос не єврейського походження, що він душею був з аріями, свідчить і його східне паломництво. 18 років Ісус перебував на Сході, в Індії, Тибеті, де тривало його мітраїстське виховання. Церковники, піклуючись про «чистоту віри», ретельно вичистили «східний колорит із Біблії. Лише в апокрифах східна епопея Христа залишилася. На рубежі ХІХ-ХХ століть на Заході з'явилися неспростовані відомості про перебування Ісуса Христа на Сході. Особливого галасу наробила публікація російського офіцера Нотовича, який знайшов в індійських храмах відповідні документи.

А ось зовсім недавнє свідчення фахівця в галузі символічної філософії Менлі П. Холла: «Відомо, що ранньохристиянські записи існують в Тибеті, а ченці буддійських монастирів на Цейлоні все ще зберігають свідчення про те, що Ісус відвідував їх»[Холл М. П. Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейцеровской символической философии. — СПб., 1994.— С 694].

Потрібно зважати і на той факт, що повернувся Христос після східної подорожі не кудись, а саме в Галілею, де знайшов найбільшу підтримку. Тут він прочитав свої основні проповіді й здійснив основні чудеса. Із Галілеї Ісус ходив до Єрусалима, саме тут він з'явився перед апостолами після воскресіння з мертвих.

Церковні ієрархи, особливо католицькі, «національне питання» не вважають суттєвим. На їх думку, оскільки Христос з'явився в Ізраїлі, то він єврей. А Діві Марії вони навіть приписали родовід від самого царя Давида. Але це не відповідає істині. [Діва Марія народилася у 19 році до н. е. від батьків-галілеяи Якима і Анни у Віфлеємі. Вмерла у 48 році н. е. в Ефесі. Ісус Христос народився у 5-році до н. е. (біблійна дата Його народження неточна) від Діви Марії і Святого Духа в Назареті. Розп'ятий у 30 році н. е. у Єрусалимі Названим батьком Його був старий єврей Йосип Пантер (28-е коліно роду царя Давида) (див.: Библия. — Брюссель, 1989. — С. 2265, 2271). У Біблії сказано: «А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос»' (Mт. 1.16)]

Насправді ж, це досить гостра проблема, що має безпосередній вихід на расову політику. Як відомо, походженням Icyса Христа серйозно цікавилися німецькі етнологи, починаючи ще з І. Гаммера. У цьому напрямі активно працював вже цитований нами духовний батько німецьких расистів X. Чемберлен. У процесі своїх досліджень, які охоплювали і наш край, він постійно натикався на арійсько-галілейське походження Ісуса. Це давало йому підстави з усією рішучістю заявляти, що Месія і Його соратники не мали жодної краплі єврейської крові. Однак профашистська орієнтація вченого не дозволяла йому бути відвертим до кінця і визнати, що плем'я Христа генетично і духовно пов'язане із галілеянами, предки яких — північнопонтійські кельти — прийшли в III столітті до н. е. із Прикарпаття через Балкани в Палестину.

До них у Північній Палестині вже багато століть жили нащадки гіксів, скіфів, троянців, сарматів, що приходили сюди з Припонтиди ще раніше. Тут багато міст і селищ з «руськими» назвами (Скіфополь, Рама), та й назва ріки Йордан запозичена в однієї з річок Дніпровського басейну. Фактично Палестина являла собою клаптеву ковдру. Головними тут були три провінції: Іудея, Самарія і Галілея. Вони мали статус автономних національних одиниць (між ними іноді навіть спалахувала національна ворожнеча), хоча політично це була єдина ізраїльська держава. Причому галілеяни настільки не вписувалися в Ізраїль, що цар Соломон віддає їх (20 міст землі Галілейської) Хіраму — язичницькому царю Тиру. Але і Хіраму ці міста не сподобались — не вписувалися вони в поганську Фінікію, бо життя в них відрізнялося високою духовністю [Див.: Библейская энциклопедия. — С. 750. Тут, до речі, можна було б звинуватити західних істориків у підтасуванні фактів. Вони твердять, що Галілею заснували галли, що прийшли з Західної Європи в. часи римських завоювань. Біблія ж говорить, що Галілея вже існувала в часи Соломона, тобто 900 років до н. е. Вона формувалася ще в троянські часи і підживлювали її ті ж «етнічні соки», що й Трою, а саме: галли — кельти — скіфи—сармати, що рухалися з Північної Припонтиди. У галіленському — зовсім специфічному для Палестини — духовному середовищі і дозрівали передумови народження Вчителя. Звичайно, перші архаїчні галли не ті галілеяни, з яких походив Христос, його найближче оточення. Минуло як-не-як багато часу. Але духовне начало багато в чому збереглося і передалося у спадок]. І це цілком закономірно. Адже Галілея