Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann) 📚 - Українською

Читати книгу - "На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)"

1 230
0
27.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На шляху до твого серця" автора Вікторія Хартманн (viktoria hartmann). Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 88
Перейти на сторінку:
Розділ 38

Амелія

Прокинувшись вранці, я помітила, що Даніель ще спить, тому не стала його будити і пішла до кухні, де сиділа бабуся та мої батьки.

— Доброго ранку, Амеліє, —посміхнулася мама. — Даніель ще спить?

— Доброго ранку. Так.

— Можеш нам допомогти зі сніданком? Ми хочемо поснідати в альтанці.

— Так, звичайно.

Я допомагаю мамі завершити готувати сніданок, а потім, коли вони відносять все до альтанки, йду будити Даніеля. Сніданок краще їсти, коли він ще теплий.

Заходжу до кімнати і бачу, що він досі лежить в ліжку. Я підходжу до нього і сідаю поруч, забираючи пасма волосся з його чола.

— Даніель, — шепочу, торкаючись його плеча. — Даніель, прокидайся.

Він надто різко встає, тягне мене за руку і я опиняюся під ним. Його руки знаходяться по обидва боки від моєї голови. Його коліно опиняється між моїми ногами. Він важко і злякано дихає, але, побачивши мене, починає заспокоюватися.

— Пробач... — промовляє. — Я не хотів тебе налякати. Мені снився кошмар і я...

Він мовчить, після чого лягає на мене і ховає своє обличчя біля моєї шиї, легко лоскочучи її своїм диханням та неголеною борідкою.

—Даніель?

Він мовчить, обіймаючи мене, і зітхає.

— Дай мені дві хвилинки. Просто побудь тут. Зі мною.

Я обіймаю його і відчуваю, як його обійми стають міцніше, а шкіра на моїй шиї стає вологою.

Господи, він плаче?

— Дань?

Я хочу поглянути на нього, але він лише міцніше притискається до мене.

— Я не хочу, щоб ти це бачила. Будь ласка. Давай просто обійматись, без зайвих слів.

Що з ним коїться?

Йому боляче?

Невже кошмар так сильно вплинув на нього?

Ми деякий час мовчимо. Просто лежимо в теплих обіймах, думаючи про своє. З часом Даніель заспокоюється і встає з ліжка, подаючи мені руку.

— Дякую, — тільки це промовляє хлопець, перш ніж піти в душ.

Я не запитую нічого. Це почекає.

За п'ятнадцять хвилин ми разом йдемо надвір, де сидять мої батьки, бабуся та Аліса. Тепер буде дуже багато уваги в її бік, адже всі неймовірно щасливі вагітності.

— Де хлопці? — запитую я, сідаючи разом з Даніелем.

— Том пішов будити Алекса. Він знову пів ночі не спав.

— Має якусь дівчину? — запитую, посміхаючись, доки Даніель наливає собі кави.

— Можливо. Він про це нам нічого не каже, але його очі кажуть все за нього, — відповідає батько.

— Ненавиджу тебе! — чується з дому голос молодшого брата.

— Я теж тебе люблю, братику, — відповідає Том, виходячи з будинку.

— Ти справжній засранець!

— Що ти так буркнув? — запитує брат, обертаючись.

Алекс показує йому язик, після чого Том знімає з ноги шльопанець і кидає в Алекса. Той встигає відійти в бік і залишається неушкоджений. Ми всі сміємося, коли Том вимагає повернути своє взуття, але Алекс боїться навіть вийти з будинку.

***

Вже завтра весілля Руслана, тому ввечері ми разом з Даніелем знімаємо номер в готелі, щоб після весілля зібрати речі і поїхати додому. Батьків не хотілося турбувати раннім підйомом, тому Філц й запропонував це.

— Гарно відсвяткувати, сонце, — посміхається моя мама і цілує мене в щоку. — Даніель, турбуйся про Амелію.

— Звичайно, пані, — відповідає хлопець і отримує міцні та теплі обійми від моєї матері.

— Бувай, мамо. Щойно ми будемо вдома — я напишу тобі.

Ми сідаємо разом з Даніелем в таксі та їдемо до готелю. Я подумки розписую собі план дій на вечір. Потрібно буде щось замовити на сніданок, щоб поїсти перед весіллям, адже бенкет буде тільки після обіду.

За годину ми з Даніелем уже знаходимося в номері. Ми обрали двомісний номер, щоб не турбувати один одного. Поки він був у своїй спальні, я витягла сукню з валізи та маленьку праску, яку мені позичила мама. Після весілля я віддам її Тому, щоб він передав мамі.

— Даніель!

За хвилину він вже опиняється на порозі кімнати, вдягнутий тільки в штани. З його волосся на груди падають крапельки води, роблячи це видовище ще більш прекраснішим.

Трясця.

— Щось сталося?

— Праска, здається, не працює. Можеш поглянути? Можливо, я щось не те роблю...

Він киває і підходить до мене, забираючи праску. Хлопець оглядає її, вмикає, але все безуспішно.

— Вона зламана, — робить висновок хлопець. — Тобі потрібно було для сукні?

— Так... — засмучено відповідаю я. — Дідько, що мені робити?

— В мене є рішення. Не хвилюйся. Вдягайся. Я чекатиму тебе за дві хвилини.

Я швидко вдягаюся, після чого Даніель тягне мене на вулицю і ловить таксі.

— Що ти придумав?

— Купимо тобі сукню.

— Що? Але в мене немає грошей...

— Я тобі щось казав про гроші? — мовчу. — От і добре.

Обертаюся до вікна і посміхаюся.

Обожнюю його турботу.

Ми приїжджаємо до торгового центру, де Даніель бере мене за руку і тягне в перший магазин з сукнями.

— Доброго дня. Чим можу допомогти? — запитує консультант.

— Доброго дня. Нам потрібна сукня, — відповідаю я, міцніше стискаючи руку Даніеля.

— Гаразд. Зараз щось знайдемо. Проходьте поки до примірочної. Ваш чоловік може сісти на диван поруч з кабінками.

Я киваю і на моєму обличчі розквітає ще більша усмішка.

— Чому ти так посміхаєшся? Що вона сказала?

— Вона подумала, що ми одружені, — відповідаю йому, відпускаючи його руку.

Він теж посміхається і сідає на диван, роздивляючись інтер'єр. Дівчина приносить мені декілька суконь, після чого я ховаюся за червоною шторкою примірочної.

— Вам потрібна допомога? —запитує консультант.

— Ні, дякую, — з посмішкою відповідаю і вона йде.

Роздивляюся сукні. Їх всього три: світло-рожева, темно-зелена та синя. Остання, до речі, була схожа на ту, що я бачила разом з Мією. Тільки тут був виріз на стегні і вона не була такою пишною.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 83 84 85 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)"