Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

- Припустимо, я стану ватажком вашої зграї. Але наші з тобою стосунки не дозволять вовкам Саутпорту прийняти моє лідерство всерйоз. Тобі потрібна альфа для галочки? Тому що бета й сам може стати відмінним ватажком, особливо такий сильний бета, як ти. І навіщо, скажи на милість, кидати свою зграю в саму гущу проблем, навіщо ставити їх життя під загрозу? Адже зараз біди йдуть за моїм хвостом.

   Тім болісно усміхається, похитавши головою. Побродивши трохи поглядом по кімнаті і помовчавши, він знову дивиться мені в очі:

- А що не так з нашими відносинами? А?

- Тіме, припини, ти повинен мене зневажати!

- Ні. Твоєї провини тут немає, - різко крутнув він головою. - Я дуже злий  на ситуацію та альянс, але для мене головне, як ти вчиниш саме зараз, - дивиться серйозно, напружено. - Я ж тут. ... Я прийшов за тобою. Це повинно тобі багато про що сказати.

- Ти тут бо просто розвінчуєш міфи заради самих же вульфенів. Сам так сказав, - весь мій світ котиться в прірву з криками, марно чіпляючись кігтями, усвідомлюючи, що доведеться розбитися.

Тім пирхнув, нервово заходив туди-сюди.

- І це теж, так! …Чорт забирай! ... Так, я уражений, ледь живий в глибині душі, але я намагаюся все виправити! Щоб у нас знову з'явився шанс!

Чому ж тоді я відчуваю себе такою винуватою, дивлячись в його очі?

- Ти навіть не доторкнувся до мене. Ти тепер гидуєш мною і це природно. Як ти собі уявляєш цю боротьбу пліч-о-пліч, знаючи про мої почуття до Еріка?

Один його рух і я вже обхвачена його руками, притиснута до сильного тіла бети:

- Не хочу тиснути на  тебе або випрошувати. Не знаю, як ти вчиниш після моїх слів. Тому і не торкаюся, щоб не виглядати жалюгідним, а ще ... так, тому що ти пахнеш їм, - прошепотів Тим. - Хочу уникнути бійки з Еріком, тому стримуюся, не дай боже ситуація вийде з-під контролю, це не треба ні мені, ні йому. Тобі буде не просто, я розумію, повір. Але все в твоїх руках, Ніколь. ... А тепер мені час йти. Два дні ми будемо чекати тебе біля кордону. Після повернемося до Саутпорту. Якщо ти не прийдеш - я прийму твою відповідь і більше не потурбую. Будемо викручуватися виходячи з поточної ситуації. ... Бувай, крихітко, - в цих очах можна потонути. В них озеро суму, в них хлюпається надія, в них стійкість і впевненість, в них його душа завмерла та чекає. Моє серце стискається, нагадуючи мені, який дорогий мені цей хлопець, який він важливий в моєму житті, як він мені потрібен. Мені приємний запах його дихання, його ритм, тепло його міцного тіла. Зв'язок поріднив нас. І щоб не сталося тепер, щоб я не вирішила, я вже ніколи не зможу відноситься до нього погано. Я виправдаю будь-які дії цього перевертня, адже його обрала моя суть, а цей інстинкт ніколи не помиляється.

- Бувай, Тіме, - я цілу його в щоку і відпускаю.

Він та його вовки, роздягаючись, згортають одяг, спритно перекидають валик через плече, приймаючи подобу вовка. Через три хвилини будиночок порожніє, а від вовків залишається лише шлейф снігу, який тягнеться за ними, відлітаючи від їхніх лап.

Я озираюся, відчувши пильний погляд Еріка, посміхаюся зусиллям волі. …Пекельно боляче. Але це краще, ніж прощатися з ним загиблим. Так він хоча б виживе, я відведу біду подалі від нього. Я все йому поясню, перекажу те, що дізналася від Тіма. 

Адже я вже знаю як вчиню.                     

Я люблю Еріка і повинна його захистити, я зобов'язана йому своїм життям і я врятую цього дивного чоловіка, цього гордого північного вульфена. Щастя моє, пробач мені.

- Тепер ти бачиш, що ідея створити зграю в зграї була не зовсім вдалою? - підійшовши ближче і обійнявши мене, Ерік заглядає мені в очі, глибше, ще глибше, поки не натикається на щось для нього непереборне.

- Ти маєш рацію, зламати всі закони відразу неможливо, як і дозволити стати собі егоїстом, це прерогатива людей, а не вульфенів, і вже тим більше не альф, - ніжно проводжу рукою по його щоці. В останній раз. - Ти багато в чому маєш рацію, мій милий. У нас немає права приносити в світ дитину двох альф і потурати альянсові. А у мене до того ж немає права наражати на небезпеку твою зграю.

- Про що це ти зараз говориш? - спалахнув Ерік, відчувши недобре. Його серце забилося швидше, моє ж навпаки то спотикається, то вперто відміряє відпущені нам хвилини. В його очах спалахнув неспокійний вогонь, мої ж запам'ятовували кожну рисочку його обличчя, кожну його емоцію.

  Я переповіла йому нашу розмову з Тімом. Мені не було чого приховувати.

- Звичайно ж він готовий наплести тобі що завгодно, лише б повернути! Насправді ніхто не в курсі нашої з тобою реальності - лише ми з тобою знаємо, що з нами відбувається насправді. Хіба ти відчуваєш себе одурманеною? Або може бути я поводжуся, як залежний придурок?

- Головне, що ми з'ясували, що альфи можуть не тільки ворогувати, а й укладати розумні, чесні союзи. Але в тому, що в зграї місце тільки одному альфі - Тім має рацію. Тім не брехав мені, не використав мою прихильність, я це знаю, я дуже добре відчуваю його через зв'язок обраних. Еріку, і ти, і я, ми ж усвідомлювали, що йдемо проти нашої природи. Ми намагалися вижити, ми прийняли один одного, але коли відбудеться зрив залишається тільки гадати. Як ці трави діють на мене або на тебе, як скоро їхній ефект розвіється. Я дуже люблю тебе, щоб ризикувати тобою. Але ... без Тіма ...