Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

1 359
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 131
Перейти на сторінку:

-Не хвилюйся, що ти! - Стьопка розцінила його вагання, як переживання, що вона посягне на його територію, - я не залишуся, пригостиш мене чаєм і відведеш додому!

            Митя рвучко згріб жінку в обійми:

-Пані! Я щасливий, що ти тут! І я… був би ще щасливішим, якби ти залишилася назавжди… - його губи ворушилися небезпечно близько, - намагався вибачитися, що тут мало місця, будинок невеликий… але якщо ти тільки захочеш, він стане більшим… - голос чоловіка зірвався, він сховав обличчя у її волоссі і замовк.

 

             Степанія погладила його по спині тремтячою рукою. Його присутність і так хвилювала кров, а коли він торкався, то особливо. Солодка млість повзучими рухами огортала тіло, Свирянка боролася з нею, відтягуючи момент, коли накриє повністю.

-Так їсти хочеться... - сказала перше, що спало на думку. Чоловік відразу випустив її з обіймів і відступив на крок.

-Вибач! Ходімо нагору! У холодильнику, певно, щось має бути…

 

            Поки Мітя нишпорив по холодильнику, Стьопка сиділа на дивані і не зводила з нього очей. Водяник був страшенно гарний! Він зняв куртку та светр і залишився в одних (знов-таки) блакитних джинсах. У будинку стояла спека і жінка була б рада теж роздягнутися, але не сміла. Сорочка Матильди майже нічого не приховувала, доводилося потіти в покривалі.

 

            Відкат повертався. Близькість шикарного чоловіка його тільки посилювала і думки знову полетіли у чудові дали. Очима вона пестила широку спину, сильні руки, «гладила» вузьку талію і задивлялася на сідниці, приховані штанами. «Цікаво, які вони на дотик? Пружні, напевно…» Митя різко розвернувся і подивився на неї довгим палючим поглядом, наче міг читати думки. Але відвернувся, так нічого й не сказавши.

             Стьопка спітніла ще більше. Підступний відкат керував думками і підсовував картинки, про які краще не згадувати, але... «А який він без плавок?» Багата уява показала бачення тієї, найцікавішої частини Мітіного тіла, яку так і не довелося побачити на річці.

-Панні, якщо я запропоную омлет і салат, ти мене поб'єш? - в її мрії нахабно вдерся голос водяника, - вдома майже нічого немає з їжі...

-А? Що? – вона струснула головою, відкидаючи бачення, в якому Мітя виходить із води повністю оголений… – мені… все одно…

-Тоді підемо, повечеряємо на повітрі! - він простяг їй руку, але Стьопка самотужки схопилася на ноги і вилетіла на терасу.

 

            Там було трохи прохолодніше, легкий бриз приємно освіжав шкіру. Голова в Стьопки спітніла, сорочка неприємно липла до тіла, але вона лише тугіше замоталася в покривало.

            Впавши в одне з крісел біля столика, спробувала заспокоїтися. Мітя виніс тацю з обіцяним омлетом та салатом.

-У мене є біле вино та пиво, що вибираєш? - Стьопка зачепилась поглядом за шкіру над ременем і не почула запитання, - Панні?

-А? - підняла на нього переляканий погляд, - в-води, будь ласка, мені не можна алкоголь...

-З газом?

-Все одно, але якщо можна холодну!

 

«Голодному не час розбирати»

 

«Ну все, почалося… Цікаво, у мене є час повечеряти і дістатися додому, щоб там… блін… самостійно втихомирити збожеволіли гормони?» Лише від самих думок про це обличчя залилося фарбою.

            Як це робиться Стьопка уявляла, звісно. Чисто теоретично. А ось на практиці стикатися не доводилося. До моменту приїзду в село аспект статевих взаємин був нею визначений надзвичайно перебільшеним і був засунутий на задній план життєвого простору. Те, що можна захотіти задовольнити себе, раніш їй здалося б диким. Навіщо, якщо в житті є багато цікавіших речей?

 

   А тепер усе змінилося, перевернувшись з ніг на голову. Маячня, як таке може бути? Вона сидить на терасі поряд з шикарним мужиком і розмірковує на тему, як зробити собі настільки добре, щоб нарешті відпустило!

             «Припустимо, знайду я в інеті потрібну мені інфу… А ось як до мого заняття поставляться охоронці? Мені що, попросити їх "вийти погуляти"?»

-Про що думаєш із таким серйозним виразом обличчя? – запитав Мітя, повернувшись.

-Ох, Мітю, не питай! - похитала головою і, вихопивши з його рук склянку з водою осушила в мить, - можна ще?

            Мітя приніс цілий графин з льодом та лимоном. Посунув Стьопці тарілку з її порцією омлету, посипаного зеленню та салат. Собі взяв пиво.

-Смачного…

 

            Стьопка мляво колупала їжу, так і не впхнувши в себе ні шматочка. Зітхнула, відсунула тарілку.

-Мітю, мені можна опустити ноги у воду? У тебе піранії не водяться? - запитала з натягнутою усмішкою. Мітя відповів серйозним поглядом. Виявилося, він теж не з'їв жодного шматочка.

 

-Вода безпечна, - відповів лише, - не бійся.

1 ... 83 84 85 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"