Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

Після цього вдова одна, що була жінкою одного із синів пророчих, возвала до Єлисея, кажучи: "Раб твій, мій муж, помер, його ж добре знаєш, що рабом був, що боявся Господа, нині ж приходить позикодавець, йому ж муж мій заборгував багато, і, нічого не знайшовши, що в мене, убогої, можна було б взяти, хоче двох синів моїх, котрих на втіху вдівства свого, як дві зіниці очей моїх маю, у рабство собі забрати". Так жінка та перед пророком голосила. Називає її дехто дружиною Авдія-пророка, урядника дому Ахава, який заховав сто пророків Божих перед мечем цариці Єзавелі, годував їх у час голоду, і все майно своє на те витратив, і в позикодавців заборгував. Помираючи ж, залишив жінку і дітей на промисел Божий, звелів їм на Господа безсумнівну мати надію. Святий же пророк Єлисей, змилосердившись над нею і дітьми її, сказав: "Що хочеш, щоб я зробив для тебе? Що маєш нині у домі своєму, розкажи мені". Вона ж мовила: "Нема в раби твоєї нічого в домі, тільки трохи єлею в посудині". І сказав їй святий: "Іди і позич у сусідів своїх посуду порожнього багато і повертайся до свого дому з синами своїми. Налий з олії твоєї потрохи у весь посуд — і будеш мати наповнений". Пішла жінка, зробила так. І попросила посуд, занесла до свого дому, замкнула двері за собою і налила зі своєї посудини у посуд попрошений. І сини її підійшли, помагали їй, подаючи посуд, і не закінчувалася олія в її посудині, як з джерела текла. Коли ж наповнилися всі посудини, сказала жінка до синів своїх: "Підсуньте мені ще посуду". І сказали сини: "Нема вже більше порожнього посуду". І зупинилася олія. І побігла жінка радісно, сповістила про те чоловіку Божому. І сказав до неї Єлисей: "Іди продай олію і заплати борги позикодавцям своїм, а те, що залишиться, — їж із синами своїми".

Після цього йшов якось святий пророк Єлисей через град Шунем, і тут жінка якась чесна затримала його, щоб з'їв хліба в домі її. І пригостила чоловіка Божого сердечно. Випадало йому багато разів через град той ходити: коли йшов з Кармеля до Йордану, чи в Галгали, чи в Єрихон, чи звідти на Кармель повертався. І заходив у дім жінки тої їсти хліб, бо була благочестива й добродійна. І сказала та жінка до мужа свого: "Я розумію, що той чоловік, який часто переходить через град цей, Божий і святий. Збудуймо йому світлицю малу, і поставмо ложе, і трапезу, і престол, і свічник, аби, коли з дороги заходить до нас, мав свій покій". І було так. Гостив там пророк святий, коли траплялося йому в граді тому бути. Якось, коли відпочивав чоловік Божий у тій світлиці, для нього збудованій, думав, як би віддячити гостинній жінці тій, бачив-бо велику її добродійність. І сказав до Гіозія, отрока свого: "Приклично до мене сумаїтянку цю". І прикликав хлопець. І сказав до неї чоловік Божий: "Вділила ти нам гостину свою, що віддам тобі? Може, є в тебе якесь слово до царя, чи князя, чи воєводи?" Вона ж сказала: "Нема в мене жодної потреби, посеред людей-бо своїх живу". Коли ж пішла від нього, сказав святий до Гіозія: "Чим віддячусь за благодіяння жінки цієї?" І сказав до нього Гіозій: "Ось нема в неї дітей, а муж її старий, помолися за неї до Бога, хай подасть їй спадкоємця — сина". І зробив те угодник Божий, возніс за неї гарячу молитву до Бога і прийняв сповіщення. Сказав до отрока свого: "Приклич до мене знову сумаїтянку". І прикликав її отрок. І сказав до неї чоловік Божий: "У той час і в ту годину зачнеш сина". Вона ж, поклонившись, мовила: "Прошу тебе, пане мій, не обдури мене, раби своєї". Святий же переконував її повірити неоманливому слову. І після цього зачала жінка, і, коли настав час, народила сина, і вигодувала його. Одного року в час жнив вийшов хлопчик до батька свого і до женців. Трохи там затримався, сказав до батька: "Голова мене болить". Батько ж сказав до слуги: "Неси його до матері". І поніс слуга хворого хлопця в дім до матері, лежав він на колінах матері до полудня і помер. Вона ж, взявши мертвого, понесла до світлиці пророка, поклала на ложе й вийшла, зачинивши двері. Прикликала мужа свого, нічого йому не сказала про смерть сина, але попросила його, кажучи: "Пошли зі мною одного отрока й одне осля, хай піду до чоловіка Божого на Кармель і повернуся швидко". І сказав до неї муж: "Чого до нього підеш, адже нині не новий місяць ані не субота (у ті дні до святого пророка Єлисея, що на Кармельській горі перебував, збиралися люди, аби славословити Бога і на повчання). Жінка ж мовила: "Хоч і не субота ані не новий місяць, проте піду". І пішла з поспіхом. Коли зближалася вона до гори Кармельської, пізнав чоловік Божий прихід її і сказав до Гіозія, отрока свого: "Ось сумаїтянка іде, вийди їй назустріч і скажи їй: "Мир тобі, мир мужу твоєму, мир дитині твоїй". Вона ж сказала: "Мир". Прибігши до святого Єлисея, жінка припала до нього, схопила його за ноги. І підійшов Гіозій, хотівши забрати її, та сказав Єлисей: "Залиш її, бо душа її прескорбна нині, Господь утаїв від мене печаль її і не сповістив мені". І сказала жінка: "Хіба просила я сина в Господа мого, хіба не сам ти, пане мій, випросив для мене його в Бога? Я ж казала тобі: "Не обманюй раби своєї", — і нині син мій помер". Розчулився над нею чоловік Божий, дав палицю свою Гіозієві і велів, аби той скоро йшов і поклав палицю на померлого хлопця. Мати ж померлого хлопця, не задоволена тим, мовила до святого пророка: "Живий Господь, і жива душа твоя, не залишу тебе". І, вставши, святий Єлисей пішов услід за нею. Гіозій же випередив його, поклав палицю на лице хлопцеві — і не було голосу ані послуху. Повернувся, зустрів чоловіка Божого і розповів йому, що не встав хлопець. Прибув же святий пророк Єлисей у град і в дім тої жінки, зайшов до світлиці, де хлопець померлий лежав на ложі