Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

його. Замкнув Єлисей святий двері, помолився до Господа, ліг на хлопця, поклав уста на уста його, очі свої на очі його, руки свої на руки його і ступні свої на ступні його — і дмухнув на нього, і зігрілося тіло хлопцеве. Встав пророк і, походивши по покої тому, знову підійшов і схилився над хлопцем сім разів. І розплющив хлопець очі свої. Покликав Єлисей Гіозія, сказав йому: "Приклич мені сумаїтянку". І прикликав її Гіозій, і сказав до неї Єлисей: "Візьми сина свого". І впала жінка до ніг чоловіка Божого, кланяючись йому до землі. І взяла сина свого живого, радіючи і хвалячи Бога.

Звідти пророк Божий Єлисей пішов у Галгали, де колись люди ізраїльські, ідучи в землю обітовану, переходили ріку Йорданську. Затримався ж Єлисей святий у Галгалах. Був голод у землі тій. Сини пророчі, учні його, перебували при ньому, наслідуючи богоугодне в чистоті й безкорисливості життя його — на подобу ченців у новій благодаті. Чоловік Божий та учні його перебували на окремому місці безмовному. І сказав Єлисей одному зі слуг своїх: "Постав цебро велике на вогонь і звари страву для синів пророчих (було ж їх коло ста мужів). Вийшов же один з них на поле збирати дике зілля і знайшов дикий плід, на виноград подібний, що колокинтиди називався, гіркий безмірно, через що дехто називав його жовчю землі. Є й для здоров'я шкідливий той плід, хоч і на ліки почасти придатний. І якщо хтось без певної міри його з'їсть, то помре. Збирач не відав про шкідливу силу того плоду, набрав повний поділ і всипав у казан до страви. Коли ж страву ту було поставлено перед синами пророчими і почали її їсти, відчули гіркоту, разом і шкоду, і закричали до святого, кажучи: "Смерть у цьому казані, чоловіче Божий!" І перестали їсти, бо неможливо було. Святий же Єлисей звелів всипати в цебро трохи борошна. Не борошном шкідливість виганяв, але чудотворення своє прикривав — солодкою стала страва, і шкода на лік перетворилася. І їли всі, і наситилися, і були здорові. Прийшов же до святого Божого пророка один боголюбивий муж із града Ваал-Шаліша. І приніс хліби малі ячмінні з першовижатого ячменю — двадцять хлібин. І звелів чоловік Божий поставити хліби ті перед учнями своїми. Сказав до нього отрок його: "Не досить святим мужам цих малих хлібів". Святий же мовив йому: "Постав перед ними, хай їдять. Так-бо говорить Господь: "їсти будуть і не забракне їм". І було так: сто мужів їли до ситости, і залишилося багато окрайців, за словом Господнім, мовленим устами пророка.

Воєводою всієї військової сили у царя асирійського був князь сильних, на ім'я Нейман, муж великий перед паном своїм, царем асирійським, хоробрий і щасливий у бою. Прокажений був дуже, проте не знаходилося лікарів, які могли б його вилікувати. Воїни сирійські полонили в землі Ізраїлевій малу дівчинку, привели її до Сирії і дали жінці воєводи свого Неймана. Та дівчинка чула від батьків своїх про святого пророка Єлисея і про великі чуда Божі, що відбуваються через молитви його. І сказала пані, котрій служила: "Якщо б пан наш був у пророка, що в Самарії, добре б йому було, бо пророк Божий очистив би його від тої хвороби". Ті слова дівчинки жінка Нейманова сповістила самому Нейманові, кажучи: "Так і так говорить дівчинка із землі Ізраїлевої". Нейман же пішов до царя свого і просив, щоб відпустив його в землю Ізраїльську, у Самарію, до пророка Божого на зцілення. Цар же не лише не боронив йому туди йти, але й лист від себе до царя Ізраїля Йорама, сина Ахави, дав. Взяв Нейман десять талантів срібла, і шість тисяч золотих, і десять пар одягу на зміну гарного — це ж усе в дар Божому чоловікові. Пішов у землю Ізраїлеву і віддав цареві Иорамові від царя свого послання, у якому ж написано було так: "Ось нині, коли прийде цей лист мій до тебе, знай, що послав я до тебе Неймана, раба мого, щоб очистив ти його від прокази". Цар же Ізраїлевий Йорам прочитав листа царя асирійського, засмутився вельми і роздер ризи свої, кажучи: "Хіба я Бог, що може умертвлювати й оживляти, що прислав до мене мужа прокаженого, аби я очистив його від прокази? Але розумійте і побачите далі, що шукає він на мене причини, аби піти війною". Довідався святий пророк Єлисей, що цар смутний і роздер ризи свої, і послав до нього, кажучи: "Чого сумуєш і ризи свої роздер? Хай прийде до мене нині Нейман і хай зрозуміє, що є пророк Божий в Ізраїлі". Прийшов же Нейман на конях і колісницях і став при дверях дому Єлисеєвого, і послав до нього святий Єлисей слугу свого, кажучи: "Іди обмийся сім разів у Йордані — і зміниться тобі тіло, й очистишся". Розгнівався Нейман і пішов, кажучи: "Я думав, що сам вийде до мене, і, ставши наді мною, прикличе ім'я Бога свого, і покладе руку свою на рани мої, і очистить проказу. Він же до Йордану йти велить мені, наче ріки Дамаску Авана і Фарфар не кращі від Йордану і всіх вод Ізраїля, щоб я в них омився й очистився?" Те кажучи, пішов із Самари в гніві. Радили йому отроки, щоб не чинив непослуху пророкові Божому, і казали: "Коли б велике якесь слово сказав тобі пророк, чи ти не виконав би його веління? Нині ж це мале звелів тобі: обмийся в Йордані й очистишся — ти ж не хочеш послухати". Прийняв Нейман пораду отроків своїх і до ріки Йорданської зблизився, зійшов з колісниці й занурився в Йордан сім разів, за словом чоловіка Божого. І стало тіло його як тіло дитини малої, й очистилося від прокази. І повернувся знову до святого Єлисея, він сам і весь почет його. Ставши перед ним, мовив: "Нині я зрозумів, що нема Бога у всій землі, лише в Ізраїлі, прийми тому від раба свого ці дари, які я приніс тобі". І дав Нейман чоловікові Божому золото, срібло й одяг. Святий же Єлисей сказав: "Живий Господь, перед яким я стою, що нічого не прийму". І змушував Нейман пророка, аби взяв принесене. Той же не слухав його — не взяв. І сказав Нейман до святого: "Якщо нічого не хочеш взяти від мене, то дай мені, рабові своєму, тягар із землі цієї чорної, скільки дві пари волів