Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трістрам Шенді 📚 - Українською

Читати книгу - "Трістрам Шенді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трістрам Шенді" автора Лоренс Стерн. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 176
Перейти на сторінку:
позаяк одна тільки звичка до доброчесності здатна впоратися з цими почуттями та підпорядкувати їх розуму, – то я б попросив у Бога – дарувати моїм підданим, разом із веселістю, також і мудрість; тоді я був би щасливим монархом, а вони щасливим народом на світі.

Висловивши це добре побажання, я тепер, з дозволу ваших милостей і ваших превелебностей, розлучаюся з вами рівно на рік, коли (якщо доти мене не угробить цей проклятий кашель) я знову смикну вас за бороди і викладу світлу історію, якої вам, певно, й не снилося.

Том V

Dіxero sі quіd forte jocosіus,

hoc mіhі jurіs Cum venіa dabіs.

Horatіus [222].

– Sі quіs calumnіetur levіus esse quam decet theologum, aut mordacіus quam deceat Chrіstіa-num – non Ego, sed Democrіtus dіxіt.

Erasmus [223].

Sі quіs Clerіcus, aut Monachus, verba joculatorіa, rіsum moventіa, scіebat, anathema esto.[224]

ВИСОКОПОВАЖНОМУ ЛОРДУ ВІКОНТОВІ ДЖОНУ СПЕНСЕРУ[225]

Мілорде.

Уклінно прошу дозволу піднести вам ці два томи: це краще, що могли виробити мої здібності за такого кепського здоров’я, як у мене. – Якби Провидіння було до мене щедріше, томи ці являли б набагато пристойніший подарунок вашій ясновельможності.

Прошу вашу ясновельможність пробачити мені сміливість, яку я беру на себе, приєднуючи в цій присвяті до вашого імені ім’я леді Спенсер; їй підношу я історію Лефевра в шостому томі, керуючись єдино тим, що вона, як підказує мені серце, пройнята духом людяності.

Залишаюся,

Мілорде,

Вашої ясновельможності

Найвідданішим

І покірним слугою

Лоренс Стерн

Розділ І

Якби не двійко баских конячок і не шибеник-поштар, який ними правив від Стілтона до Стемфорда, це ніколи не спало б мені на думку. Він летів, як блискавка, по узгір’ю три з половиною милі – ми ледве торкалися землі – мчали із запаморочливою швидкістю – як вихор – рух передався моєму мозку – в нім взяло участь моє серце. – Присягаюся великим богом світла, – сказав я, дивлячись на сонце і протягнувши до нього руку в переднє віконце карети, коли давав цей зарік, – одразу же після приїзду додому я замкну мій кабінет і кину ключ від нього на глибину дев’яносто футів від поверхні землі, в колодязь за моїм будинком.

Лондонська поштова карета зміцнила мене в цьому рішенні: вона мірно погойдувалася по дорозі вгору, ледве рухаючись, тягнена вісімкою гладких тварин. – Щосили, – сказав я, хитаючи головою, – але і ті, що трохи кращі за вас, тягнуть таким же способом – помалу в кожного! – Чудеса!

Скажіть мені, панове вчені, вічно будемо ми додавати так багато до обсягу – й так мало до змісту?

Вічно будемо ми виготовляти нові книги, як аптекарі виготовляють нові мікстури, лише переливаючи з одного посуду в інший?

Вічно нам скручувати і розкручувати один і той же мотузок? вічно рухатися по одній і тій же доріжці – вічно одним і тим же кроком?

Приречені ми довіку, у свята і в будні, виставляти залишки вченості, як ченці виставляють останки своїх святих, – не творячи з їх допомогою ні єдиного, навіть малюсінького, чуда?

Невже людина зі здібностями, що вмить підносять її із землі на небо, – це велике, це чудове і благородне у світі творіння – чудо природи, як назвав його Зороастр у своїй книзі περί φύσεζ[226] шекіна божественної присутності, за Златоустом; – образ Божий, за Мойсеєм, – промінь божества, за Платоном, – диво з чудес, за Аристотелем, – невже людина створена для того, щоб діяти, як злодій – на кшталт яких-небудь звідників і крутіїв?

Я гребую сваритися з цієї нагоди, як Горацій, – але якщо моє побажання не є занадто натягнутим і не містить у собі нічого грішного, я від душі бажаю, щоб кожен імітатор у Великобританії, Франції й Ірландії вкрився коростою за свої праці – і щоб у цих країнах були хороші будинки коростявих, достатньо просторі, щоб умістити – ну та й очистити всіх їх гуртом, кудлатих і стрижених, чоловіків і жінок: це приводить мене до теми про вуса – а внаслідок якого ходу думок – заповідаю вирішити це на правах невідчужуваного спадку Недоторкам і Тартюфам, нехай потішаться та потрудяться, скільки душі охота.

Про вуса

Жалкую, що пообіцяв; – необдуманішої обіцянки, здається, нікому ще не спадало на думку. – Розділ про вуса! – на жаль, читачі мені її не пробачать, – адже це такий педантичний народ! – але я не знав, із якого тіста вони виліплені, – і ніколи не бачив уміщеного нижче уривка; інакше, – це так само вірно, як те, що носи є носи, а вуса є вуса (можете скільки завгодно говорити зворотне), – я б тримався чимдалі від цього небезпечного розділу.

Уривок

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * – Ви зовсім заснули, вельмишановна пані, – сказав літній пан, узявши руку літньої пані та злегка потиснувши її у той момент, коли ним вимовлено було слово вуса, – чи не змінити нам тему розмови? – Ні в якому разі, – заперечила літня пані, – мені подобається ваша розповідь про ці речі. – Тут вона накинула на голову тонку газову хустку, притулилася до спинки крісла, обернулася обличчям до співрозмовника і, простягнувши трохи ноги, мовила: – Будь ласка, продовжуйте!

Літній пан вів далі так: – Вуса! – вигукнула королева Наваррська,[227] впустивши клубок вовни, – коли ла Фоссез вимовила це слово. – Вуса, мадам, – сказала ла Фоссез, пришпилюючи клубок до фартуха королеви та роблячи їй при цьому реверанс.

У ла Фоссез від природи голос був тихий і низький, але це був виразний голос, і кожна літера слова вуса виразно дійшла до вух королеви Наваррської. – Вуса! – вигукнула королева, якось особливо підкреслюючи це слово, ніби вона все ще не вірила своїм вухам. – Вуса, – відповіла ла Фоссез, повторивши слово утретє. – В усій Наваррі, мадам, немає жодного кавалера його віку, – вела далі фрейліна, зі жвавістю підтримуючи інтереси пажа перед королевою, – у якого була б така красива пара… – Чого? – з усмішкою запитала Маргарита. – Вусів, – відповіла, зовсім сконфузившись, ла Фоссез.

Слово вуса трималося стійко,

1 ... 84 85 86 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трістрам Шенді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трістрам Шенді"