Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Тихий американець. Наш резидент у Гавані 📚 - Українською

Читати книгу - "Тихий американець. Наш резидент у Гавані"

1 207
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тихий американець. Наш резидент у Гавані" автора Грем Грін. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 121
Перейти на сторінку:
ніби 7,7,5,3,9.

— О боже! Невже в тому Оксфорді п’ятизначні номери?

— Ми можемо спробувати всі комбінації числа 77539.

— А ви знаєте, скільки їх? Здається, близько шестисот... Сподіваюсь, у вас не дуже нагальна телеграма?

— Я певен щодо всіх цифр, крім сімки.

— Чудово! Котрої сімки? Тоді нам доведеться перепробувати тисяч шість комбінацій. Не знаю точно — я не математик.

— Певне, Руді десь записав номер.

— Добре ще, коли на непромокальному папері, щоб не розкис у воді... Добряча в нас контора, нічого не скажеш!

— А може, нам скористатися старим кодом?

— Це небезпечно. А втім...

Після довгих розшуків вони знайшли Чарлза Лема біля ліжка Міллі; загнута сторінка свідчила про те, що вона дочитала якраз до середини «Двох веронців».

— Запишіть телеграму,— звелів Уормолд.— Залиште місце для числа. «Такого-то березня...»

— Ви що, забули, яке сьогодні число?

— «Доповідає п’ятдесят дев’ять тисяч двісті дріб п’ять починається параграф А п’ятдесят дев’ять тисяч двісті дріб п’ять дріб чотири звільнений за пияцтво під час виконання службових обов’язків побоюється вислання в Іспанію де життя його буде в небезпеці крапка».

— Бідолаха Рауль...

— «Починається параграф Б п’ятдесят дев’ять тисяч двісті дріб п’ять дріб чотири...»

— А не можна написати просто «він»?

— Гаразд, хай буде «він»... «Він у такому становищі може погодитися за певну винагороду й право притулку на Ямайці сфотографувати з приватного літака таємні військові споруди крапка починається параграф В йому доведеться вилетіти з Сантьяго і сісти в Кінгстоні якщо п’ятдесят дев’ять тисяч двісті забезпечить посадку».

— Нарешті ми робимо щось путнє,— зауважила Беатріса.

— «Починається параграф Г прошу затвердити п’ятсот доларів щоб найняти літак для п’ятдесят дев’ять тисяч двісті дріб п’ять дріб чотири та двісті доларів на підкуп обслуги гаванського аеродрому крапка починається параграф Д винагорода п’ятдесят дев’ять тисяч двісті дріб п’ять дріб чотири має бути солідною зважаючи на реальну загрозу перехоплення літака авіапатрулями в горах Орієнте крапка пропоную тисячу доларів крапка».

— Сума досить приємна,— сказала Беатріса.

— Кінець. Шифруйте. Чого ви ждете?

— Підшукую потрібну фразу. Мені не подобається цей Лем, а вам?

— Тисяча сімсот доларів,— задумано промимрив Уормолд.

— Треба було заокруглити до двох тисяч. А. В. любить круглі числа.

— Не хочу, щоб вони вважали мене марнотратом.

Тисяча сімсот доларів... Цілком вистачить Міллі на рік навчання в Швейцарії.

— У вас такий вдоволений вигляд,— мовила Беатріса.— Скажіть, вам не спадає на думку, що ви посилаєте людину на загибель?

«Саме цього мені й треба»,— подумав він.

— Скажіть їм у консульстві, щоб цю телеграму надіслали поза чергою.

— Вона досить довга,— зітхнула Беатріса.— Як ви думаєте, оце підійде? «Він представив королю Полідора й Кадвала і сказав, що то його діти — Гвідерій і Арвіраг, які пропали безвісти». Правда, Шекспір буває іноді нудний?

2

Наступного тижня він повів Беатрісу в портовий ресторанчик, де подавали виключно рибні страви. Суму витрат затвердили, хоча й урізали на двісті доларів,— таким чином, А. В. досяг-таки свого улюбленого круглого числа. Уормолд уявляв собі, як Рауль їде на аеродром, щоб вирушити в свій ризикований політ. Кінцівки він ще не придумав. Дарма що Рауля не існує — з ним може статися що завгодно, досить йому почати сваволити. Його можуть схопити, перше ніж він сяде в літак, або затримати ще по дорозі до аеродрому. Він зникне в казематах капітана Сегури. Преса буде мовчати. Уормолд сповістить Лондон, що припиняє радіозв’язок, бо Рауля можуть примусити виказати їх. Потім вони розберуть приймач, сховають деталі і триматимуть напоготові целулоїдні прокладки, щоб підпалити все в разі небезпеки... А можливо, Рауль і вилетить, але вони так і не дізнаються, що сталося з ним в горах Орієнте. Ясно було тільки одне: він ніколи не потрапить на Ямайку і не привезе туди ніяких фотографій.

— Про що це ви так замислились? — спитала Беатріса.

Він ще й не покуштував свого фаршированого лангуста.

— Та все думаю про Рауля.

З океану потягло прохолодою. Палац Моро, що височів по той бік бухти, скидався на велетенський корабель, прибитий штормом до берега.

— Хвилюєтесь?

— Ще б пак!

Якщо Рауль вилетить опівночі, то на світанку він сяде в Сантьяго для заправки; там у нього свої хлопці: адже в провінції Орієнте кожен — бунтівник по натурі. Як тільки розвидниться, ще до появи патрульних літаків, він полетить у розвідку над горами...

— А він часом не зап’є?

— Обіцяв, що не питиме. Та хто його зна...

— Бідолашний Рауль.

— Еге ж.

— Невесело йому живеться. Треба було хоч познайомити його з Тересою.

Уормолд допитливо зирнув на неї, та вона, здавалося, була цілком захоплена своїм лангустом.

— Ну, а конспірація?

— А, хай їй чорт, вашій конспірації!

Повечерявши, вони пішли додому проспектом Масео.

В цю дощову буремну пору перехожих було мало, машин — ще менше. Величезні хвилі, набігаючи з океану, з гуркотом розбивались об дамбу. Бризки шугали через широку набережну, на якій удень в чотири ряди мчали авто, й хлюпали дощем по роз’їдених сіллю та вітром колонах. Зі сходу линули чорні хмари. Отак і його самого, подумав Уормолд, як ці колони, поступово руйнує життєва негода. П’ятнадцять літ — час чималий...

— Може, ота цяточка в небі — його літак? — задумано мовив він.— Який же він там самотній!

— Ви заговорили, мов у романі.

Він зупинився біля колони і глянув на Беатрісу з тривогою і підозрою.

— Що ви хочете цим сказати?

— Та ні, нічого особливого. Просто мені часом здається, що ви вважаєте своїх агентів якимись манекенами чи героями з книжок. А там, угорі,— жива людина, правда ж?

— Ви мене просто ображаєте.

— Гаразд, забудьмо про це. Розкажіть краще про тих, хто вам і справді дорогий. Ну, хоч би про свою дружину.

— Вона була дуже гарна.

— Ви сумуєте за нею?

— Звичайно... Коли думаю про неї.

— А от я не сумую за своїм Пітером.

— Пітером?

— Це мій чоловік. Чиновник з ЮНЕСКО.

— Тоді ви щаслива... Почуваєте себе вільною.— Він поглянув на годинник, потім на

1 ... 84 85 86 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тихий американець. Наш резидент у Гавані», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Тихий американець. Наш резидент у Гавані» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Тихий американець. Наш резидент у Гавані"