Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Третя світова: Битва за Україну 📚 - Українською

Читати книгу - "Третя світова: Битва за Україну"

2 643
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Третя світова: Битва за Україну" автора Юрій Георгійович Фельштинський. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта / 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 115
Перейти на сторінку:
золотий запас, й так ніколи його Іспанії не повернув. При цьому заявивши, що золото конфісковано в рахунок видатків СРСР на іспанську громадянську війну, зокрема — на постачання озброєння республіканському уряду Іспанії. Другий раз Сталін змусив жертву оплатити окупацію, коли Червона армія у 1940 році увійшла до Бессарабії та Північної Буковини. Після окупації Бессарабії Румунією у 1918 році радянський уряд заарештував румунський золотий запас, що зберігався в Росії. 92 тонни золота, вивезені Румунією до Росію на зберігання у 1916–1917 роки. У 1940 році Бессарабію (з Північною Буковиною на додачу) окупувала Червона армія й приєднала до СРСР в рамках спільних домовленостей Сталіна — Гітлера. Але золотий запас Румунії Сталін повернути відмовився, заявивши, що, він конфіскований як плата за експлуатацію ресурсів Бессарабії у період 1918–1940 років.

Чи буде Третя світова?

Розуміння того, що Росія провокує Третю світову війну, поступово починає доходити до всіх. 7 березня 2014 року Андрій Ілларіонов у статті «Мюнхенська змова–2014» написав: «Третя світова сьогодні вночі стала неминучою». 25 квітня про це ж говорив новий прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. Німецький журнал «Шпігель» оформив обкладинку барвистим гаслом «Війна в Європі» (щоправда, зі знаком питання). Хілларі Клінтон і принц Чарльз першими із всесвітньо відомих лідерів порівняли Путіна з Гітлером. Після них Путіна з Гітлером не порівнював лише лінивий.

Керівники США та Європи, звичайно ж, про Третю світову не можуть згадувати (всі біржі обваляться), однак і вони з досвіду 1938–1939 рр., знають, що від звитяжних бліцкригів агресора до затяжної війни проти агресора — дистанція коротка, рік-два мінімум. Здоровий глузд підказує, що протистояти російській агресії треба негайно, на території України, маючи союзником Україну, а не після захоплення України Росією, коли Росія підімне під себе й весь військово-промисловий комплекс Східної України (заради якого зараз Росія й б’ється, прикриваючись захистом етнічних росіян).

Протистояти агресії Росії в Україні простіше ще й тому, що Україна не член НАТО й нема необхідності формально оголошувати Росії війну. Звичайно, з військової точки зору краще було б нанести превентивний удар по зосередженим вздовж українського кордону російським силах (військам реального супротивника), але для цього потрібно бути ізраїльтянами, а не українцями.

Зрозуміло, НАТО не може допомагати Україні у військовому відношенні, коли самі українці не протистоять агресії зі зброєю у руках. Проте Україна не має поки що достатньо боєздатної армії, не має надійних командирів та жорсткого політичного керівництва. Вибори нового президента — Петра Порошенка — принципово нічого не змінили, тільки трохи заспокоїли ситуацію. Тепер час працює на Україну. Для України це плюс. Однак прогноз про нестримні апетити Путіна базується, на жаль, не на мареннях теоретиків, а виключно на здоровому глузді. Для України це — мінус.

Відкрита агресія Росії на сході України багато в чому стала результатом здачі Криму без бою. Якби Україна відстоювала Крим зі зброєю у руках, Крим все одно відійшов би до Росії (занадто нерівні сили), проте «повстання» у Східній Україні не розпочалось би з такою легкістю та швидкістю. Як Фінляндія у 1940-му, Грузія у 2008-му, Україна втратила б частину території, але зберегла б незалежність та мир на материковій частині.

Переділ територій у XXI столітті може здаватись абсурдом, оскільки це давно забута стара геополітична практика. До 1945 року в Європі постійно краяли кордони. Дуже важливо уточнити, що вони не краялись в сенсі об'єднань чи розколів держав, а відчужувались агресивними сусідами. Зайве зараз наводити численні приклади. Але й у 1918 році, й у 1938-1945-х карта Європи змінювалась тотально та неодноразово. З 1946 по 1991 роки, однак, переділів кордонів між державами Європи зовсім не спостерігалось. Й навіть після 1991 року, аж до березня 2014-го, ми були свідками утворення нових європейських та азіатських держав, але жодного разу не ставали свідками анексій. Саме з цієї причини канцлер Німеччини Меркель сказала про Путіна, після кримської анексії, що той живе в іншому світі. Малось на увазі не те, що Путін божевільний, а те, що світ, в який Путін намагається повернути Європу, відійшов до історії у 1945 році, тобто 70 років тому.

Чи варто було порушувати світовий порядок заради Криму? Зрозуміло, що ні. А заради України? А заради Придністров’я та Білорусі? Можливо, так, якщо розцінювати всі ці території як програму-мінімум. Але в реальному житті диктаторам не потрібен мінімум. В реальному житті Путін не мінімаліст. В момент досягнення «мінімуму» він забуде, що була якась ідея не рухатись далі Білорусі. Якщо у нього запаморочилось у голові від успіхів після Криму, можна уявити, що станеться з Путіним після приєднання Білорусі.

Ось тут і постане пряма загроза війни між Росією і НАТО. Путін впевниться у тому, що НАТО не розпочне війну через Прибалтику, бо не буде готовності почати атомну війну. Так само Гітлер вважав, що Франція з Англією не оголосять війну Німеччині через Польщу, адже Берлін тоді підтримували Італія, Японія та СРСР. Хоча Гітлер прекрасно знав, що є англо-франко-польський договір про взаємодопомогу у разі агресії проти однієї з країн. Путін також знає, що між членами НАТО є договір про взаємодопомогу. Проте, як і Гітлер, він вважатиме, що західні демократії злякаються. А вони не злякаються (про що західні демократії, як і Путін, ймовірно, ще не знають).

Демократичний світ, на відміну від диктатур, влаштований так, що ним правлять політичні партії через своїх лідерів. Це наче перекинуте догори корінням дерево — на керівництво намагаються вплинути — і найчастіше впливають найрізноманітніші люди: жінки, діти, спонсори, друзі, священнослужителі, громадська думка, преса. Існують закони, адвокати та верховні судді. Існують парламенти та навіть королі з королевами. Існує міжнародне співтовариство. Існують союзні меморандуми та міжнародні організації.

В диктатурах все набагато простіше. Росією, для прикладу, править хунта — офіцери КДБ-ФСБ: Путін, Іванови, Сєчін, Патрушев. Хунта планує операцію, доручає апарату формувати завдання для виконавців; парламенту наказує голосувати «за» чи «проти»; міністра закордонних справ Лаврова та представника Росії в ООН Віталія Чуркіна інструктує, що саме вони мають сповіщати міжнародному співтовариству… Навіть російська еліта, сформована після 1991 року, до процесу управління країною не має стосунку, саме тому, що режим в Росії — диктаторський, а за умов диктатури еліта не може керувати країною.

У 1938 році в Європі майже переміг фашизм. У СРСР був Сталін, у Німеччині — Гітлер, в Італії — Муссоліні. В Іспанії — Франко. Австрія була захоплена, Чехословаччина

1 ... 84 85 86 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Третя світова: Битва за Україну», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Третя світова: Битва за Україну"