Читати книгу - "Літопис Руський. Повість минулих літ"

297

В Іп. тут і далі «вола»; у Хл. І Лавр. «быка».

298

Додано з Лавр.

299

Додано з Лавр. Переяславль згадується ще 907 р., у договорі Олега з греками. Очевидно, легенда про Кожум'яку (Кирила, Микиту, Яна) виникла за часів Володимира і була внесена в літопис під 993 p. пізніше, коли складалася «Повість минулих літ».

300

Додано з Лавр.

301

Перевара — посудина, в якій варили мед (напій).

302

Єванг. від Матфія V, 7.

303

«Єванг. від Луки XII, 33.

304

Єванг. від Матфія VI, 19–20.

305

Псалом СХІ, 5.

306

Притчі Солом. XIX, 17.

307

В Іп. І Хл. «по градомъ»; у Лавр. «по городу».

308

Гридниця — велика зала (мабуть, окреме приміщення), де перебували гриді — дружинники-охоронці князя.

309

В Іп. «Ондроникомъ»; у Лавр. «андрихомь».

310

В Іп. І Хл. «єпископ»; у Лавр. «єпископи».

311

Віра — грошова кара за вбивство або тяжке каліцтво вільної людини; плата ця йшла князеві.

312

В Іп. І Хл. «вѣрхъние»; верхньою землею називалася Новгородська земля; низовською новгородці називали Київську землю.

313

Лукно — діжечка з лубу.

314

Медуша — приміщення для зберігання меду (їжі і напою).

315

Додано з Лавр.

316

В Іп., Хл. І Лавр. помилково — «въ градѣ», «въ градѣх», «в городѣхъ».

317

Корчага — велика глиняна посудина, типу широкої низької амфори, з вузьким горлом.

318

В Іп. І Хл. «принесени святий»; у Лавр. «перенесени святий»; тут явна помилка; у Новг. І маємо «принесени си», а в Новг. V додано «князи», тобто мовиться про померлих у попередні роки князів і княгинь; у 1044 p. сюди перенесуть останки Ярополка і Олега Святославичів; за дослідженнями, в Десятинній церкві була похована й Анна, шоста жона Володимира Святославича.

319

Додано з Лавр.

320

Події ці тлумачать так. Святополкові, який у час смерті Володимира перебував у Києві, треба було виграти день-два, аби влаштувати справи захоплення престолу. Він приставив сторожу до покійного батька, щоб приховати його смерть. Але бояри, противники Святополка і прихильники Бориса, вивезли тіло Володимира, і всі кияни дізналися про його кончину.

321

Римсько-візантійський імператор Константин проголосив християнство офіційною релігією Римської імперії, за що був прозваний Великим і визнаний за святого. Володимир Святославич, що запровадив християнство на Русі, тому й порівнюється з Константином.

322

Посл. Павла до римлян V, 20.

323

Премудр. Солом. XI, 17.

324

Ієзекіїль XXXIII, 11.6

325

Ієзекіїль XXXIII, 12–16, 20.

326

Єванг. від Матфія IX, 13.

327

Діяння апостолів X, 31.

328

Натяк, очевидно, на те, що Володимира не канонізовано як святого, бо далі літописець свідчить, що пам'ять його бережуть руські люди.

329

Додано з Лавр.

330

Притчі Солом. XI, 7; слово курсивом додано з Лавр.; у літопису подано зворотний афоризм, бо в Біблії сказано: «Із смертю людини нечестивої зникає надія».

331

Цей заголовок в Іп. зі знаком виноски приписано внизу новим почерком.

332

Притчі Солом. І, 16, 18, 19.

333

Псалом III, 2.

334

Псалом XXXVII, 3, 18.

335

Псалом CXIII, 1–3.

336

Псалом XXI, 13, 17; VII, 2.

337

Імена відомі з «Саги про Еймунда».

338

Друга кн. Параліпоменон XVIII, 19, 20.

339

Псалом LVII, 2–5.

340

Додано з Погод, «на оусть тмы»; у Хл. це виправлено (хибно) на «оустьи смѣдыни».

341

Від устя тепер висохлої річки Смядині до Смоленська приблизно 3 км.

342

Псалом СХХХІІ, 1.

343

Псалом IX, 18.

344

Псалом XXXVI, 14; X, 2; XXXVI, 15, 20.

345

Псалом II, 3–7.

346

В Iп. «пути плоды» у Хл. «труда плоды».

347

Притчі Солом. I, 26, 31.

348

Імовірне місце поховання Святослава — пагорб Могила Святослава. У Никон. відзначено, що в нього був син Ян (Іван). Судячи з маршруту втечі, можна з великою вірогідністю припускати, що Святослав був одружений з невідомою на ім'я дочкою угорського князя (принца) Гейзи; їх у Гейзи (за угорськими джерелами) було три, шлюбні зв'язки їх відомі; тоді це буде четверта (друга по старшинству). Є давня гіпотеза, що й брат Гейзи Михаи жоною мав якусь руську княжну.

349

Даниїл V, 21.

350

Ісайя І, 6.

351

Екклезіаст X, 16.

352

Ісайя III, 1–5.

353

Kopзнo — накидка, плащ на хутрі або оторочений хутром.

354

В Іп. «на Рокъмъ»; у Лавр. «на Рокомъ».

355

У Хл. І Лавр. числа убитих нема. а в Іп. Його приписано внизу сторінки (з виноскою).

356

Про це вже говорилося вище. Бориса убили 24 липня. З убивством Гліба Святополк, ясно, не гаявся, отже послав до нього гінця 24 чи 25 липня. Про цього таємного гінця дізналася Передслава і тоді ж треба було й собі блискавично організувати таємну місію) послала вістку про все Ярославові. Гонець (один чи два), міняючи коней і долаючи за добу 150 км чи й більше, прибув до Новгорода напередодні першого Спаса (1 серпня).

357

У Хл. число варягів становить шість тисяч: кількість війська Ярослава в Іп. дуже перебільшено; за Новг. І (Комісійний список), у Ярослава було чотири тисячі воїв — тисяча варягів і три тисячі новгородців.

358

Дізнавшись про вбивство Бориса, Ярослав відразу рушив у похід, витративши кілька днів на збір. У літопису далі багаторазово простежуються факти, що християнізовані князі вирушали в походи, а по можливості розпочинали й вирішальні битви, у великі християнські свята або в день свого патрона-покровителя. Перебіг подій, як і до певної міри слова «призвавши [на поміч] бога», дають підставу для твердження, що Ярослав, спасаючись від можливої загрози з боку Святополка, виступив проти нього саме