Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

та Крішна мають епітет Кешава, що означає «Косатий», «Довгокосий». Крім того, істотний в цьому плані й факт, що опір індійських громад у Вірменії насильному наверненню до християнства очолив верховний жрець на ім'я Ардзан. Це ім'я не можна не співвіднести з індійським іменем Арджун — його мав у «Махабгараті» могутній герой, один із п'яти братів-пандавів, що має в цій епічній поемі безпосередній стосунок до Крішни. Саме в Арджуни був Крішна колісничим під час битви, описаної в «Махабгараті», саме Арджун став родичем Крішни, одружившися з сестрою Крішни — Субгадрою, причому Крішна не тільки хотів цього шлюбу, але ще й допоміг Арджунові викрасти свою сестру йому в дружини. І саме Арджунові виклав Крішна суть своєї філософії, що склала знамениту «Бгагавадгіту» — «Божественну пісню». Так що зв'язок вірменського Ардзана з індійським Арджуном, безперечно, існує, принаймні, на іменному рівні. Бо детальніший аналіз засвідчує, що іменем Гісане, скоріше за все, означався Шіва-Рудра, котрий серед інших численних свох епітетів мав і епітет Ішана; на вірменському грунті він цілком міг прибрати форми Гісане. Крім того, як виявляється, до Шіви також може прикладатися епітет «Косатий», «Довгокосий».

Якщо порівняти те, що мовиться про Гісане у вірменській легенді, із тими функціями, що їх має Шіва-Рудра в індійській міфології, то між обома божествами виявляється багато спільного.

1. У вірменській легенді Гісане виступає як верховне божество, він характеризується епітетами «великий», «величний». Шіва-Рудра — верховне божество в своїй міфології, інше ім'я його — Махадева, тобто «Великий бог».

2. Основна функція Гісане, судячи з роду занять індів у Тароні, які були осідлими пастухами-землеробами, полягала в оберіганні худоби. Шіва-Рудра — індійський «скотій» бог, він має ім'я Пашупаті, «Владика/Захисник тварин», має також епітет Вріш — «Бик», споріднений з іменем слов'янського «скотьєго» бога — Влес.

3. В пожертву Гісане приносять <233> тварин-самців білої масті, особливо биків. Шіві також приносять в пожертву биків, він сам — білий або сірий бик, сидить на білому бикові, його емблема — білий бик, його супроводжує білий бичок Нандін.

4. Гісане має військову функцію: він надихає і очолює військо, бере особисту участь у битвах. Шіва вкрай войовничий, дає своїм шанувальникам зброю і навчає користуватися нею, має свою божественну зброю — пашупату, яку дарував Арджунові, наймогутнішому з пандавів, і навчив його користуватися нею; Сканда, син Шіви — бог війни.

5. Гісане втілює «всю воду» — і небесну і земну, він з'являється у дощових хмарах, пов'язаний із дощем. Шіва — повелитель рік, з його іменем і сьогодні в Індії пов'язано багато тіртх — місць прощі на берегах рік; Влес, наприклад, теж стояв на березі Почайни в Києві.

6. Гісане володіє здатністю зцілювати недужих, особливо з допомогою води. Рудра ще в «Рігведі» — найперший зцілювач, рятівник від усіх недуг, як і Шіва, його наступник, зображається з ліками в руці.

7. Гісане пов'язаний зі зміями. Шіва теж пов'язаний із культом змій, зображається обвитим зміями, у зачісці його — кобра.

8. Колір Гісане — пурпуровий. Рудра в «Рігведі» — «червоний вепр небес», «рудий бик», саме ім'я Рудра дехто тлумачить як «рдяний», тобто «червоний».

9. Гісане — косатий, довгокосий, скуйовджений, волохатий. Епітет Шіви — Капардін, досл. «Той, що має сплутане волосся».

10. Ідол Гісане був із міді. Статуї Шіви, як правило, робляться з міді або бронзи, хоч бувають і кам'яні.

11. Гісане — дев, диявол (з точки зору християнства). Епітети Шіви — Махадева, Махеша — «Великий бог», а його дружини — Махадеві, Махеші, тобто «Велика богиня»; ім'я Махеші тотожне слов'янській Мокоші, що входила до Володимирового язичницького пантеону.

12. Гісане — прізвисько (тобто епітет), не справжнє ім'я божества. Ішана теж не найголовніше ім'я Шіви, а один із багатьох його епітетів.

Таким чином, Гісане вірменських індів — це індійське Ішана, одне з імен верховного індуїстського божества Шіви, наступника ведійського Рудри, тотожного слов'янському Родові. І таким чином, індійське походження обох божеств, Деметра й Гісане, знаходить пояснення і з мовного, і з функціонального боку. Що, певна річ, надає вірменській легенді ще більшої вірогідності.

Звертають на себе увагу деякі цікаві подробиці вірменської легенди у співставленні з деякими кримськими й київськими реаліями. Чому обидва індські брати (насправді ж — божества, як ми тепер знаємо), діставшися до Вірменії і спорудивши там місто, <234> назвали його Вішапа? Чи не тому, що в місцях, звідки вони прийшли, вже існувало таке місто і воно було для них дорогим і близьким?

Якщо це справді так, то можна припустити, що місто те — Боспор, або Воспор слов'янських джерел. Так раніше називався Пантикапей — столиця Боспорської держави, згодом Керчев, нині — Керч. Вірменське Вішапа може бути трохи видозміненим Вішапур, а Вішапур у вірменській передачі звучить як Вішапух, звідки зовсім близько й до форми Вішапа. А Вішапурів чимало і на іранському і на індійському теренах. Вішапур означає «Місто роду/племені», ця назва тотожна назві Вишгород (у «Шахнаме» Фірдоусі згадується Вісегерд, місто, тотожне назвою слов'янському Вишгород).

Значення, що його відігравало місто Боспор/Воспор справді величезне — воно дало назву ранньодержавному утворенню в Північному Причорномор'ї — Боспорському царству. В свою чергу, Вішапур (пур у санскриті — «місто», віш — «плем'я», «рід», збереглося в нашому весь — «село») етимологічно відповідає слов'янському Вишгород, а Вишгород, як відомо, пов'язується з Києвом — деякі літописи навіть стверджують, що гора Хоревиця колись називалася Вишгород.

Якщо наші міркування слушні, то вірменська легенда про трьох братів через тотожність (принаймні мовну) Вішапа — Вішапур — Вишгород знаходить іще одну точку дотикання з літописною легендою про Кия, Щека й Хорива.

Вірменська легенда не подає назви заснованого трьома братами поселення на горі Каркея, де вони поставили двох ідолів на ім'я Деметр і Гісане. Цілком можливо, що це місто мало назву, споріднену з назвою гори Каркея. В такому разі з назвою гори асоціюється назва Керч, яка в давньоруські часи звучала як Керчев, Корчев. Деякі фонетичні зміни в назвах Каркея, Керчев, Корчев, Керч, тобто чергування к/ч всередині слова, цілком можливі й пояснимі (пор. високий —