Читати книгу - "Академія Аматерасу, Наталія Ярославівна Матолінець"

— Взаємно, — Рен потиснула простягнуту руку. — Розкажи мені — на честь нашої поновленої дружби, — у чому полягає ця небезпека?

Чорнявка здвигнула плечима:

— Не маю уявлення! Учителька не розповідала мені — лише насилала думку про те, що я

— А може, його й не було, твого знання? Може, це вигадка, Медеє? Гра, щоб виправдати себе саму?

— Я в такі ігри не граюсь. Але подумай: хто ти, Савітрі? Скажи мені, що такого ти учворила чи плануєш учворити, щоб заслужити собі смерті? Бо я не знаю. І більше не зможу тебе вберегти чи спинити.

— Нік, — Рен обережно передала сферу з диму голові групи.

Коли його довгі білі пальці з випнутими кісточками торкнулися сфери, та мало не вислизнула, а дим почав стікати донизу, проте Ньєрд тихо свиснув, і довкола диму закрутився другий покров — той одразу ж кристалізувався в найтонше мереживо снігової кірки з фракталами зірок. Завдання Одіна на рівновагу й гармонію здавалося теоретично простим, але на практиці найменший збій міг усе зіпсувати, тож глава групи рухався дуже повільно.

— Непогано, Савітрі, у нас гарний тандем, — Ньєрдові очі зблиснули поверх окулярів-половинок, і він повільно повернувся до Діке.

Дівчина зосереджено подивилася на сферу, заковану льодовими візерунками, і простягнула до неї руку, але її пальці не торкнулися сплетіння двох енергій. Натомість вона виткала водні нитки, які ледь сіпалися від протягу і вмить обплели сферу. Кілька крапель просочилися всередину і тепер плавали там на хвилях диму, мов коштовні камінці.

Діке вдоволено всміхнулася. Її права рука плавно піднялась, і сфера, не торкаючись розчепірених пальців, перебігла від Ньєрда прямо до Амона.

— А ось і ми! — Діоніс акуратно схопив практичне завдання вказівним та великим пальцями, широко розставивши їх, і від його дотику непевна куля тут же почала танути, а водяний шар вкрився бульбашками, наче ось-ось — і закипить.

— Тримай себе в руках, — наказав Ньєрд і дмухнув в Амонів бік.

Тут же закручені кінчики Діонісового волосся, які часом відсвічували золотавими й червоними тонами, вкрились інеєм.

— Ньєрде, я б опанував ситуацію й без цього, — обурився хлопець і любовно подивився на сферу, а тоді клацнув пальцями — і всередині загорілася дрібна-дрібна зірочка, ніби розпечене золото. Вона розсипала вусібіч проміння, котре заламувалось в інших шарах, наповнюючи сферу безліччю блискіток.

— Творчо та з любов’ю, як і все, що я роблю, — пояснив хлопець. — Зіґу, давай!

Амон підкинув сферу в повітря. Зіґфрід вчасно подався вперед і піймав її кінчиками пальців.

— Діонісе, хочеш знищити всю нашу роботу? — озвався Ньєрд.

— Та ні, — розсміявся Амон. — Я просто впевнений у силах нашого лицаря.

— От спасибі, — прошепотів Зіґ.

Срібний плавлений метал вирвався з вогню його долонь і двома обручами обійняв сферу. Металевою стрічкою пробіг крижаний візерунок.

— Ти надто домінуєш сьогодні, Ньєрде, — видихнув Зіґфрід. — Треба зрівноважити твій холод. Бо він проривається наскрізь.

— Тому тут є я, — криво усміхнувся Закс і поманив сферу пальцем.

Наче слухаючись його поруху, та зіслизнула з долонь Зіґфріда і кулею полетіла до рудого студента.

— Красуватися перед Рен будеш, коли ми закінчимо з найвищим балом! — гукнув Амон.

— Я не красуюся, — очі Закса зблиснули. — Я прицілююсь…

Він замружився на секунду, а тоді підкинув сферу високо в повітря. Супроти Зака виросла тонка вогняна струна. Не товща за голку, вона обдавала жаром. Сфера повернулася з польоту, і вогняна струна простромила її по центру, запалюючи всередині яскраве полум’я.

— Отепер у нас рівновага! — Закс піймав кулю і віддав її Енлілеві з демонстративною ввічливістю.

Одін призначив найкращого студента до їхньої групи на це завдання, щоб були представлені всі стихії.

— Ти майстерний вогневик, — Енліль блискавично вихопив сферу з руки Закса й зиркнув на неї. Сплетіння енергій обросло камінним щитом. — Так гарно триматиме форму на завершення, — пояснив кандидат до Тріади.

— Ми молодці, — відповіла Рен, приймаючи кулю з Енлілевої руки і відчуваючи, як під пальцями пульсують усі сили, зібрані в неймовірному букеті. — Коло закрите!

— Уперед, до Одіна, — Амон чкурнув до виходу з аудиторії. — І якщо будемо першими, то отримаємо додаткові бали.

— Важлива не швидкість, а якість виконання завдання, — тихо зауважив Енліль.

— Певна річ, коли для когось із нас додаткові бали нічого не важать, — кинув чорнявець і пішов уперед.

— Здається, він іронізував — розгублено закліпав найкращий студент, шукаючи підтримки чи пояснень у Рен.

Проте її випередила Нікта, котра тільки спостерігала за тим, як вони виконували практичне, бо бавитися зі стихіями їй досі забороняли.

— Не хвилюйся! — Вона з розмаху врізала хлопцеві долонею по спині. — Діонісові ніколи не подобаються люди, які не піддаються на його чари!

— Он як…

Професор Одін уважно вивчав якісь папери, коли вони ввійшли. Він подивився на завдання краєм ока, сказав, що Енлілева й Нортонова частини гармоніюють між собою так, як смажене в крові м’ясо і вишневий десерт, тому поставив найвищий бал усім, крім них двох.

— Здається, у нього проявляється почуття гумору! — зауважив Амон, коли вони, втішені результатами, виходили з аудиторії.

— Здається, йому просто байдуже, — стенула плечима Нікта. — Бачили, він ледь глянув на нашу роботу!

— О так, люба, я знаю, як це боляче, коли комусь геть байдуже.

— Не те слово, — Нікта різко загальмувала, щоб не йти поруч із Амоном, і вклинилась між одногрупницями, розштовхуючи їх