Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Ну, я подумав, що так буде швидше, - я зніяковіло опустив погляд.

- Правильно подумав. Пишаюся тобою.

Ось тут уже здивувався я, чути такі слова, вперше за чотирнадцять років, було неймовірно приємно. У грудях якось потепліло, обличчя залилося рум'янцем, а губи мимоволі розповзалися в усмішці.

Дірас чомусь теж зніяковів, прокашлявся і повернувся до Малого:

- Аїн, вибач, ми трохи відірвемося від тебе, але я хочу дещо перевірити та водночас дати Саріду нове завдання.

- Не страшно, - Аїн усміхнувся. - Все одно в мене нічого не виходить. Замість своєї магії, я ваші сплески сили відчув. А від Вітру такі сильні, що я мало не впав.  

- Вибач, - ледве чутно пробурмотів я, все ще оговтуючись після похвали вчителя.

- Не страшно, - сказав Дірас. - Загалом відчувати чужу магію, теж корисне вміння, і ми б цьому теж приділили урок. Але ти навчився цього трохи раніше, - він усміхнувся. - Виходить, твої спроби не минули даремно.

Аїн задоволено закивав. А Дірас знову звернувся до мене:

- Отже, Сарід, нове завдання. Підійди ближче і дивись.

Я виконав прохання. Малий, який і так сидів поруч, присунувся ще трохи й уважно втупився на мага. Тим часом Дірас виставив уперед праву долоню, і над нею замерехтіла вогняна кулька, розміром не більша за куряче яйце. Потім з'явилися водяні струмені, оточуючи вогник з усіх боків. Слідом виникли повітряні змійки, їх не було видно, але я їх відчував, а ще вони ледь помітно доторкалися до води та трохи збивали їх зі звичного обертання. Останнім шаром цього творіння стала земля - до долоні мага підскочили камінчики й шматочки ґрунту і злагодженим хороводом закружляли навколо цієї незвичайної кулі.

- Зможеш так? - Дірас трохи опустив руку, щоб я зміг краще роздивитися його творіння.

- Я спробую, - невпевнено відгукнувся я.

- Спробуй. А ти Аїн, продовжуй свій урок.

- А можна подивитися? - попросив Малий, дивлячись на Діраса своїм жалісливим поглядом, під яким ніхто не міг встояти.

Ніхто, крім Діраса.

- Потім подивишся, коли Сарід закінчить, він нам покаже, - рівним тоном, що не терпить заперечень, сказав він.

Аїн слухняно закивав і тут же старанно заплющив очі. Я відійшов трохи, щоб не заважати, і узявся до нового завдання. Як я і припускав, воно давалося нелегко. Вогник дозволяв огорнути себе водою, ну а далі починалися примхи - вогонь гас, а вода відмовлялася слухатися й опадала крапельками на землю або розбризкувалася повітрям. Те, що я зовсім недавно так легко наклав на манекени всі чотири щити, нічого не означало, тому що створення подібної кульки вимагало тонкої роботи з магією. Це було щось на зразок того уроку з Тайлором, коли він давав нам індивідуальні завдання, на тонке відточування навичок. Я згадав усі отримані тоді поради, до того ж усе те, що говорив мені Дірас того ж дня на додатковому занятті, коли деякі з цих завдань пробував я сам.

У голові промайнули мої ж власні думки, які виникли в мене тоді: - "Чотири основні стихії, тільки на перший погляд, здаються різними та несумісними. Насправді ж, жодна з них не може існувати без іншої, при цьому відмінно її доповнюючи". Після цього потихеньку стало виходити. Вітер перестав вередувати та слухняно закружляв навколо води й вогню. Слідом за ним відгукнулася земля. Дивно, але коли стихії склалися в єдину кульку, контролювати їх стало досить просто. Здавалося, що я так можу проходити весь день, і взагалі засунути магічно створену кульку в кишеню і з нею нічого не трапиться.  

Нічого не кажучи, я тихенько, щоб не турбувати зосередженого Малого, підійшов до Діраса. Той задоволено кивнув, розпливаючись у задоволеній усмішці.

- Ух ти! - вигукнув Малий, усе ж таки почувши моє наближення. - Вийшло! А в мене теж, здається, вийшло. Я відчуваю цей самий глечик. Тепер що з ним робити?

- Спробуємо через нього звернутися до стихій. - Маг створив перед хлопчиком невелику калюжку з водою і запалив маленьке вогнище. - Отже, перед тобою вогонь, земля, вода, ну і навколо повно повітря. Спробуй звернутися до кожної з цих стихій, немов би подумки торкнися і змусь що-небудь зробити.

Аїн закивав, від старанності закусив кінчик язика і почав вдивлятися в калюжу. Потім втупився кудись у далечінь, а через кілька хвилин подивився на вогонь, ну і дуже засмучений, опустив погляд на землю. Тим часом я обережно присів поруч, щоб не турбувати старанного хлопчика і просто спостерігав.

- Здається, вони мене не чують, - засмучено пробурмотів він.

- Не засмучуйся заздалегідь, - підбадьорив його Дірас. - Завтра, на загальному уроці спробуєш ще раз. Тільки не поспішай. Будемо працювати по черзі. А ще, теж завтра, ти дізнаєшся про характер кожної стихії та про потрібний настрій для роботи з ними. Ну а сьогодні, вам пора вже йти спати.

- А можна запитання? - квапливо запитав Аїн.

Дірас, який починав підійматися із землі, знову сів.

- Можна, тільки постараймося швидше.

- Перед нашим тренуванням, я Вітру розповідав, що вмію відчувати щось на зразок характеру людей. Я вам про цю здатність теж розповідав. - Дірас кивнув, Дрібний продовжив квапливе пояснення: - Так ось тут виникла дивина, - він трохи зніяковів і опустив очі, - зустрівши вас, я зрозумів, що не можу відчути ваш характер. Я і про це сказав Вітру, і він припустив, що тут справа в магічній силі та досвіді. Але це не зовсім так, адже я не можу і самого Вітра відчути, навіть раніше, до того як ви його забрали й ще не почали вчити магії. А чому, не зрозуміло.

- Цікава загадка, - Дірас потер перенісся. - Зі мною якраз усе зрозуміло, я справді вмію закриватися. А ще ношу медальйон. - Він доторкнувся до камінчика в шкіряній петельці, що бовтався в нього на грудях. - А ось Сар... - Дірас повернувся, мабуть, зрозумівши, що відповідь на це запитання варто давати саме мені: - Розумієш, тебе взагалі важко відчути. Зустрінь я тебе на вулиці, нізащо б не зрозумів, що ти маг. Коли Тайлор привіз тебе, я взагалі думав, що він помилився, якби він не розповів мені про випадок із зачарованим мішечком. Думаю, той момент, коли Тайлор знайшов тебе, швидше за все, був випадковим. Після того як він привіз Аїна, ми все обговорили та зрозуміли, що першого разу він їздив саме за ним, але так склалося, що ти зрізав гаманець і попався. Тайлор відчував саме одного мага, але дуже змазано, гадаю, через те, що Аїн перебував поруч із тобою. Тому йому довелося так довго шукати.