Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 130
Перейти на сторінку:

Вероніка на секунду опустила очі, тоді Діана точно переконалася, що це її рук справа. Більше на таке ніхто не здатен.

- Ти теж у мене дещо забрала! - Вероніка невдоволено схрестила руки на грудях.

Діана засміялася, для повної картини їм ще побитися не вистачало.

- Що забрала? - вирішила запитати про всяк випадок.

- А ти не розумієш?

Звичайно ж, Діана не розуміла, в їхніх сварках ніколи не було сенсу. Того року вони просто так одне одного не любили, а цього Вероніка немов із ланцюга зірвалася. Принижувала всіма можливими способами, псувала життя, речі, чіплялася з будь-якого приводу, і зупинятися явно не збиралася.

- Обґрунтуй, - попросила Діана.

У дверному отворі застиг Вадим. Теж навіщось прийшов на кухню, а побачивши їх, різко зупинився. І справді незвичайна картина, вони просто розмовляють, навіть ніхто нікому волосся не видирає. Він дивився то на одну, то на іншу і не здогадувався, що відбувається.

А Діана, здається, починала розуміти. Ось вона, причина, через яку її ненавидять. Вероніка ревнує. Складно в це повірити, адже приводів не було, але фотографія в чаті, де Діана поруч із Вадимом, підтверджувала її теорію. Хтось вигадав цей жарт, а Вероніка сприйняла серйозно і вирішила, що зазіхнули на те, що нібито належить їй.

- Ну ви й дивні, - прокоментувала Діана і вийшла до основної зали.

Хоча з іншого боку, їй подобалося дратувати Вероніку, і вона була б щаслива, якби з'явилося ще кілька приводів. Довго чекати не довелося, бо Галина Андріївна нагадала, що настав яблучний сезон і саме час збирати врожай. Тож щойно діти розійшлися по кімнатах на обідній сон, вона викликала кілька людей на допомогу.

Діана сама напросилася від їхнього загону, давши можливість Алісі перепочити; коли погодився Вадим, Вероніка теж почала рватися на збирання яблук, ледь зі штанів не вистрибувала, аби тільки з ним Діану не відпускати.

Сонце сховалося і працювати має бути набагато легше. Переодягнувшись у старий одяг, який можна вимазувати, помічники зібралися біля запасного виходу. Також завбачливо озброїлися відрами та візком. Усі збирають яблука, а хтось возить до їдальні, де кухарка вже готувала банки на варення і ставила каструлю для компоту. Решту плодів ховали в підвал на майбутнє.

Додатковими обов'язками навантажували здебільшого чоловіків, але директорка не змогла відмовити завзяттю Діани допомогти. З ними також пішов Ярослав, дорогою умовляв маму наробити сидру, але та все відмовлялася. Навіть у кімнаті хотіла його закрити, щоб не заважав, але Ярик не здавався, все одно зрештою доб'ється свого.

Спочатку збирали яблука в траві, потім на деревах, з кожним разом підстрибуючи все вище. Коли було не дістати, почалося лазіння по деревах. Діана схопила відерце, розмістила його на гілці та почала зривати яблука. Червоні, соковиті, хотілося вчепитися в плід зубами й більше не допомагати.

Несподівано гілка сіпнулася і відро полетіло на землю. Вона не встигла зловити його, рукою рефлекторно потягнулася в момент, коли воно вже валялося в траві.

Вероніка кинулася збирати яблука, що впали, як на неї звалилася Діана. У польоті схопилася за гілку, але це не допомогло уникнути приземлення на вожату.

- Фу, важка! - верещала Вероніка, потираючи спину. - Ти це спеціально?

- Вибач, я мала впасти на красивого хлопця, але...

Вадим, який проходив повз, не втримався від коментаря:

- Можеш ще раз упасти, я якраз буду повз проходити.

- А ти при чому?

- Невдалі в тебе жарти! - заступалася за нього Вероніка, забувши про яблука.

- Зате такі щирі, не впевнена, що тобі знайоме це слово.

Неподалік від них Ярослав збирав згнилі й непридатні в їжу фрукти та викидав за огорожею; за найбруднішу роботу мати пообіцяла трохи кишенькових грошей. Заради цигарок на все підеш.

Коли зібралося кілька відер із яблуками, Вадим почав завантажувати їх у візок і вже готовий був їхати назад у табір, як до нього підійшла Діана.

- Підвезеш? Хочу води набрати.

- На горбу? - запитав він.

- Ні, на візку.

Діана озирнулася і помітила на собі вбивчий погляд Вероніки. Не чекаючи дозволу, вона посунула відерце, інше взяла собі на руки й залізла у візок.

- Поїхали?

Вадим усміхнувся, і схопившись за ручку, покотив стежкою. Їм зустрічалося багато горбів і купин, на деякі з них він, імовірно, навмисно наїжджав, аби її позлити. Але Діані було весело, вона сиділа, піднявши руки до неба і верещала.

Піднімаючись на гору, їй довелося вилізти і йти поруч. Розмовляти та спілкуватися, як це зазвичай заведено в людей, їй не хотілося, тож прискорилася й одразу побігла до їдальні.

Набрала пару пляшок води, знайшла пластикові стаканчики й вийшла на вулицю.

Вадим до цього моменту встиг розвантажити візок і стояв в очікуванні, поглядаючи на час. Діану здивував той факт, що він не поїхав без неї.

- Їдемо?

1 ... 85 86 87 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"