Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА 📚 - Українською

Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Білявки все ще не помирають наодинці" автора КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 98
Перейти на сторінку:
Розділ 16. Фані знайомиться з мільярдером

     Павло вмикнув гучний зв'язок. Після привітань, пан Кестрел заявив:

   - Це щодо вашого небіжчика у сараї. Ним виявився колумбійський мільйонер  Орландо Торос.

    - Ну що ж це таке! – Обурилася Фані. – Україна по вінця втопає в іноземних мільйонерах, а мені жоден не попався!

    - Павле… - обережно почав пан Кестрел, і чи здалося Феофанії, чи її чоловік дійсно дещо різко запитав:

    - Що?!

   - Я хотів щось запитати, але вже забув.

   - Пане Кестрел, - з ентузіазмом запитала невірна дружина, - а ти раптом не мільйонер? – Пауза.

     - Ні. Феофаніє, чому ти цікавишся мільйонерами, коли у тебе вже є твій чоловік?

     - Це вона мене тримає у тонусі, - пояснив Павло.

     - Хочете обговорити ваші сімейні проблеми? – Запропонував нову тему для обговорення телефон голосом допитливого литовця.

     - Ні, давай про небіжчиків, - сказав пан Сміт. – І не хвилюйся, я вже затулив їй рота долонею.

    - Його упізнала наречена. Як вони познайомилися, я казати не буду. Певно, ви вже здогадалися. Вона сказала, що два дні тому вони пішли разом до нічного клубу. Там вони посварилися. Причину вона не назвала, але я припускаю, що він її приревнував. Тож, вона залишилася, а він пішов геть.

     - Залишивши її без грошей? – Обурився пан Сміт.

     - Зважаючи на те, що вона про це не вказала, то, мабуть, гроші у неї були. А може вона злодійка і поцупила його кредитну картку. Я думав, у вас в родині лише Феофанія схиблена на грошах.

     - Вона не схиблена на грошах, - сказала тітонька Квітка. – Вона схиблена на Павлі, не розумію чому.

    Павло та його дружина подумали якою все ж таки гуманної пані була Медуза Горгона.

     - Тож, - вів далі холоднокровний литовець, ніби його не перебивала підступна американка, - наречена дісталася готелю і свого нареченого не знайшла там. Вона вирішила, що, вибачте, я зараз її процитую: «…він зняв якусь кляту бабу». Можливо, вам це про щось говорить, але для мене цей вираз є суцільною таємницею.

    - Він стрибнув у гречку, - пояснила Фані своїм трьом співрозмовникам. Схоже це ще більше їх заплутало. – Та наречена вирішила, що її колумбійський наречений зрадив їй із якоюсь іншою жінкою.

    - Тобто, - уточнила тітка Квітка, - у нього був секс із іншою? То чого  одразу не сказала?

     - Наступного разу, казатиму англійською, - відповіла роздратована Фані. – Пане Кестрел ти знаєш англійську?

    - Британську, американську, австралійську, новозеландську, з іншими у мене проблеми.

     - Бачу, Павле, ви все ж таки родичі. То та наречена заявила у поліцію? – Запитала злісна тітка.

     - Ні. Вона думала що він десь розважається, а якщо його приведуть до поліції, то він її не пробачить. Але, маю визнати, тут був сюрприз. Він помер від кульового поранення, а на його тілі виявили сінці.

     Пані та пан Сміт смикнулися.

     - Може, його вкрали та хотіли отримати викуп? – Припустив Павло. – А чого його потрібно було закопати? Інші ж небіжчики просто собі розгулювали містом.

     - Я не знаю, чому, - відповів литовець. – Головоріз, не той, що бухгалтер, а інший, сказав, що його, тобто колумбійського пана, замовили закопати. Може, хтось хотів, щоб того пана вважали не мертвим, а зниклим безвісті. На жаль, я погано знаю колумбійське законодавство.

    - А може, - припустила Фані, - це не тіло того Орландо. Може, він заборгував колумбійській мафії і вирішив зникнути. Тоді віддав свій костюм іншій людині, а його наречена упізнала труп.

    - Це доволі фантастично, - пробурмотів пан Кестрел. – Але за все своє життя я побачив стільки неймовірного, що дійсно було, що можу повірити у будь-що. Як то кажуть, якщо ми чогось не бачили, це не означає, що його не існує.

    - До речі, про малоймовірне, - сказала Фані та розповіла про ситуацію із пані Швець.

    - Вам видніше, - обережно сказав литовець. – Ви розмовляли із нею та бачили її рухи та реакції. Хоча, ви занадто молоді, щоб досконало розуміти мову тіла. Втім, я радше згоден із вами обома, ніж із пані Купер. Якщо це вона все влаштувала, то має бути впевнена на двісті відсотків, що її не спіймають. І, я ще не повідомив вас, що у тому нічному клубі, де ви були, також стався серцевий напад. Десь, ближче до ранку. Хоча, може в нього дійсно був серцевий напад, бо у віці 57 років не варто розважатися всю ніч.

    - Він теж був багатієм? – Запитав Павло.

    - Умовним, - відповів пан Кестрел. – Його майно оцінене в двісті тисяч, але схоже, для когось і такі статки є ласим шматком. Нареченої, він, як не дивно не мав, але зустрічався із декількома дівчатами з вашої агенції.

     - Тож, виникає запитання, яким чином головорізи його отруїли, якщо морочилися з нами.

    - Жінка, - раптом сказала Фані. – З головорізами була жінка.

    - І як вона виглядала? – Запитав пан Кестрел.

    - У тому то й річ, - відповів Павло, - що ми не встигли зробити її світлину. Одяг у неї був такий, що вона могла бути худорлявою і не дуже. Теоретично вона висока, але можливо вона була на великому підборі. І якщо це пані Швець, чи її партнер, особисто я не певен, чи не могли вони ввести нас в оману, за допомогою акторських шляхів. Ну, тобто, десь підкласти тампон, десь за допомогою мейкапу, тобто макіяжу змінити певні лінії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 85 86 87 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"