Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Ходімо зі мною, Анастасия Хэд 📚 - Українською

Читати книгу - "Ходімо зі мною, Анастасия Хэд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ходімо зі мною" автора Анастасия Хэд. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 95
Перейти на сторінку:
Глава 37

Глава 37

Після повернення Джая була налаштована дуже войовниче й рішуче, на відміну від мене. У пошуках Улі ми побачили стільки охоронців, що наш план втечі, складений нашвидкуруч, здався мені абсолютно безглуздим. Надто мало людей у нашій команді й катастрофічно мало часу, щоб продумати нормальний план.
— Визволяємо… Ей! Ти взагалі мене слухаєш?! — Джая намагалася якомога яскравіше змалювати деталі плану втечі, а мене накрила депресія.
— Вибач. Голова не працює, — я вирішила не посвячувати магиню у свої страхи, та й дівчина вона не маленька — сама все розуміє.
— Так. Що в нас із зброєю?
— А, з цим усе просто: її просто немає.
— Небагато. Ну що ж, обійдемося власними силами, хоч трохи розімнуся.
— Ага, особливо моїми силами.
— В сенсі?
— Боюсь тебе розчарувати, але я не маг, не перевертень і не якесь інше надприродне створіння. Я — звичайна людина.
— Пф, — пирхнула Джає, — мені це не завадило стати магом. Так, звісно, в моїй крові є відьомське начало, але на деякі фокуси здатна і ти.
Я з недовірою втупилася в магиню, яка несла відверту нісенітницю.
— Я і чаклунство — речі абсолютно несумісні, — я розвела руками, підводячись з підлоги.
— Ой, припини себе недооцінювати. Песимізм до добра не доводить.
— Навпаки: палкі оптимісти довго не живуть.
— Ой, як усе сумно. Знаєш, коли мені особливо тоскно, я згадую рідні місця: річку з чистою прозорою водою; ліс, у якому повно ягід і грибів. Ми з батьком могли годинами блукати в пошуках найкращого і найм’ясистішого гриба.
— Пробач, а звідки ти родом?
— Франція. Чарівний, милий серцю край.
— О, Париж…
— Ні, ні. У Парижі надто багатолюдно, а щури розгулюють вулицями з задоволеними, розжирілими пиками.
— Ааа, ясно.
— Ну то й добре. Поностальгували — і досить, а тепер повторюй за мною.

Ярик

Підкрастися до замку непомітно — завдання майже нездійсненне, ну на 99,9%. Хіба що спуститися з вершини гори й обійти замок з тилу, але на один лише підйом піде надто багато часу, а його в нас і так обмаль. Ми спостерігали за ціллю з-за невеликого пагорба.

— Та щоб його!
— Не все так погано.
— Все гірше нікуди! Замок, як на долоні. Побачать — і край. І про яке там відключення камер мова? Весь ефект несподіванки коту під хвіст!
— Ей, друже, ти чого? — Сал намагався заспокоїти розбурханого Нанука.
Усі прекрасно розуміли, в якому той зараз стані, й намагалися бути якомога тактовнішими.

— Я спокійний, просто як?! — далі Нанук пояснював Салу, в якій паршивій ситуації ми опинилися.
Але настрій духа не псувався — здавалося, йому все байдуже, і труднощі лише розпалюють його жагу до пригод.

Вибравши момент, коли двоє з нашої команди були зайняті, я вирішив поговорити з Тео. Все ж таки, берсерки — чудові воїни та великі знавці у військовій тактиці.
— Тео, що скажеш?
— Та що тут скажеш: позиція у нас невигідна, оглядова. Можна спробувати відволікаючий маневр, але тоді комусь доведеться прийняти удар на себе.

Я замислився. З одного боку, я не міг підставляти друзів, з іншого — схоже, особливого вибору в мене не було.
Виклавши суть плану друзям, я став чекати на їхню відповідь.
— Я піду. До того ж у мене більше шансів врятуватися. Дух я чи не дух? Та й у рукаві в мене кілька козирів. Ще подивимось, чия візьме.
Завжди веселий та оптимістичний Сал чудово розумів, що навіть йому не впоратися з армією.
— Я не можу просити тебе про таке.
— А й не повинен. Місія — понад усе. А у нас благородна місія: порятунок прекрасних дам, ну і світу заодно. Тож — без варіантів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 85 86 87 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ходімо зі мною, Анастасия Хэд», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Ходімо зі мною, Анастасия Хэд» жанру - 💛 Міське фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Ходімо зі мною, Анастасия Хэд"