Читати книгу - "Шантарам"

— З якою удачею?

— Подивися на цю дівчинку, на її руку,— узяв він дівчинку за зап’ястя і підняв її руку, але світло було слабке, і я не зрозумів, що я повинен був побачити.— Дивися, у неї тільки чотири пальці на руці! Це знак дуже великої удачі.

Нарешті я побачив, що вказівний і середній пальці на її руці зрослися. Джозеф тримав тарілочку з синьою фарбою, дівчинка мочала руку й робила відбитки на дверях хатин, щоб захистити їх мешканців від усілякого зла, яке може накликати на них лихе око. Як гадали мешканці нетрищ, така долоня була ознакою особливої прихильності Бога...

— Я допомагаю Джозефу,— інформував мене Прабакер свистячим театральним шепотом, який розносився метрів на двадцять.— Тобі щось потрібно від мене, поки я не пішов?

— Ні, спасибі. На добраніч, Прабу.

— Шубга ратрі,— відповів він.— На добраніч. Подивися хороший сон про мене, гаразд?

Він хотів піти, але я зупинив його:

— Послухай, Прабу!

— Так, Ліне?

— Скажи мені, що таке, по-твоєму, страждання? Що це означає, коли люди страждають?

Прабакер озирнувся на Джозефа, що простував провулком із лампою в руці. Потім уважно подивився на мене. Хоча він стояв впритул до мене, я бачив тільки його очі і зуби.

— Ти добре почуваєшся, Ліне?

— Так, цілком.

— Ти випив дуже багато дару, як ото колись цей п’яниця Джозеф?

— Ні-ні. Послухай, ти ж завжди все мені пояснюєш. Ми сьогодні говорили про страждання, й мені цікаво, що ти про нього думаєш.

— Але це ж легко: страждання — це коли ти голодний, хіба ні? Голод — це страждання. А коли немає голоду, немає страждання. Це ж усі знають.

— Так, напевно. Ну, на добраніч.

— На добраніч, Ліне.

І, виспівуючи, він пішов собі, певен, що розбуджені його піснею люди не будуть на нього ображатися. Він знав, що вони послухають його хвильку і знову заснуть з усмішкою, тому що він співає про любов.

Розділ 15

— Прокинься, Ліне! Гей, Лінбаба, ти повинен швидко-швидко прокинутися!

Розплющивши одне око, я побачив, що наді мною висить повітряна кулька, на якій намальоване лице Джоні Сигара.

— Щоб ти провалився, Джоні!

— Я тебе теж вітаю,— захихотів він,— але тобі треба вставати.

— Ти недобра людина, Джоні. Зла й недобра... Іди собі!

— У одного хлопця травма, Ліне. Нам потрібні твої медичні засоби. І твоя медична допомога теж.

— Ще навіть не розвиднилося,— простогнав я.— Друга година ночі. Скажи йому, щоб він прийшов уранці, коли я висплюся і буду нормальною людиною.

— Добре, я скажу йому, і він піде, хоча ти повинен знати, що кров у нього біжить дуже швидко. Але якщо тобі все одно треба продовжувати спати, я прожену його копняком, якщо він сам не піде.

Я вже знову почав був западати у сон, та слово «кров» змусило мене прочуматися. Я сів, моргаючи і відчуваючи, що одна нога у мене заклякла. Моє ліжко складалося з ковдри, згорнутої удвічі і розстеленої на втоптаній долівці. Я вже багато місяців спав на голій землі і цілком звик до цього, але на кістках у мене було замало жиру, тож уранці вони завжди боліли.

Джоні тримав наді мною ліхтаря. Відштовхнувши його вбік, я побачив, що в дверях сидить навпочіпки ще один чоловік. На руці в нього була велика рана, з якої в підставлене відро цебеніла кров. Ще не цілком прокинувшись, я втупився у жовту пластмасову посудину. Уявити тільки, він приніс відро, щоб не залляти кров’ю мою хату!

— Вибачте за клопіт, містере Ліне,— озвався він.

— Це Амір,— пробурчав Джоні, ляснувши хлопця по потилиці.— Він такий дурний! Просить вибачення за клопіт, а про що він думав раніше?

— Ну і рана! — Глибокий поріз починався коло плеча і закінчувався майже у самого ліктя.— Її треба зашивати. Треба відвести його в лікарню, Джоні.

— Лікарня ная[76]! — заволав Амір.— Нагин, баба!

Джоні затопив йому у вухо.

— Заткнися, бовдуре! Він не хоче в лікарню, Ліне. Він зухвалий гунда і боїться поліції. Скажи, бовдуре, ти боїшся поліції, на?

— Джоні, припини його бити. Це не допоможе. Як це сталося?

— У бійці. Його банда билася з іншою бандою. Вони б’ються шаблями і ножами, ці вуличні бандити, й ось результат.

— Це вони почали! — виправдовувався Амір.— Вони дражнили наших жінок.— (Вираз «дражнити жінок» означав різні види сексуального домагання — від образливих реплік до фізичних дій).— Ми казали їм, щоб вони це припинили. Наші жінки не могли ходити вільно. Тільки тому ми з ними і побилися.

Джоні замахнувся, щоб дати йому ще одного потиличника, але, побачивши, що я сердито спохмурнів, стримався.

— Ти думаєш, що це дозволяє тобі битися шаблями і ножами, бовдуре? Твоя мама буде дуже рада, якщо жінок припинять дражнити, а тебе покремсають на дрібні кавалки, на? Вона буде просто щаслива! А зараз Лінбаба повинен лагодити й зашивати твою руку. Шибеник, ось ти хто!

— Почекай, Джоні. Я не можу зашити йому руку. Рана дуже велика і брудна.

— Але у тебе ж є голки і нитки в твоєму медичному ящику, Ліне.

Він мав рацію: в аптечці були голки для накладання швів і шовковий кетгут. Але я ніколи ще не користувався ними.

— Я не умію зашивати, Джоні. Тут потрібен фахівець — лікар або медсестра.

— Я ж сказав, Ліне. Він не піде до лікаря. Я вже пробував змусити його. Один хлопець з іншої банди був поранений ще сильніше, ніж цей бовдур. Можливо, він навіть помре, і цим займеться поліція, а вона ставитиме всякі запитання. Тому Амір боїться в лікарню.

— Дайте мені голку і нитку, я зашию сам,— сказав Амір.

У його широко розплющених очах був страх і рішучість. Я тільки зараз звернув увагу на те, який він молодий: років шістнадцять-сімнадцять, не більше. На нім були спортивні кросівки «Пума», джинси і баскетбольна майка