Читати книгу - "Том 11"

не дожити» і т. і., бо хтось біленький буде плакати. Хтось мусить мати одвату до життя, ту найвищу людську одвагу. Все-таки хтось знає, що він нікого не втратив павіки, то ще, значить, найгіршого не було. Все минеться, одна правда зостанеться, і як хтось стане високо-високо на горі, то звідти йому всі «ведмеді» здаються малими. Не всі мають те, що хтось має, хтось має іскру в серці, огонь в душі, ое, може, не дає щастя, але дає щось більше і вище від щастя, щось таке, чому назви нема в людській мові. Правда ж? правда?

Ох, яке воно холодне, сеє schwarz auf weiss! нема тону, нема жесту, нема мовчання. А якби тепер тут був хтось та й ще хтось, вони пішли б разом над Черемош, от таки зараз, у сю темиу-темну ніч, і слухали б, як вода шумить, і дивились би, як зорі пробиваються крізь темні хмари, і згадали б мовчки, не говорячи слова, все найгірше

і все найкраще з свого життя, погляди й руки стрівались би в темряві, і було б так тихо-тихо, дарма що річка шуміла б... а потім хтось вернув би до хати вже менше смутний. А тепер? Чи хтось менше смутний? Чи хтось чує, як його хтось любить? Хтось його так високо ставить в думці своїй і так заздро боронить від всього, що може вразити чи образити. Нехай хтось не зневажає себе, нехай хтось плаче, коли йому тяжко, але нехай пе 1 катує себе, бо комусь іншому болить від того, дуже болить... Ні, ні, хтось тільки зробить паси дуже-дуже ніжно і не буде вже нічого казати, а хтось і так буде знати чиїсь думки.

Хтось

P. S. П[ан] Квітка вітає когось. Про деталі тутешнього життя в іншім листі — тепер пізно, треба спати, а пощта завтра раненько відходить.

Хтось здоровий досить, і добре йому. Св[ятій] Анні, побратимові, і всій родині, і чорній донечці моє щире вітання. Приїду у вересні.

Хтось

160. ДО А. МОСКВИ

21 серпня 1901 р. Буркут 1901, 21.VIII, Буркут

Високоповажана пані!

На превеликий жаль, я трохи запізно отримала листа, отже, при найкращому бажанні тяжко було б мені дістатись до Вижниці на 23. Звідси так не можна, що «сів та й поїхав», а треба ще розпитатись за фіру, замовити її, та щоб вчасно приїхала і т. і. До того ж переїзд сей зробити за один день було б меЪі до небезпечності трудно, і не знаю, в якому стані з’явилась би я з дороги на концерт. Я сюди їхала три дні, з довгими відпочинками, а й то була змучена до краю. Шкода, що не знала я сього раніше, була б інакше врядилася з виїздом, а так я собі заміряла виїхати 30-го с[ього] м![ісяця] і десь так за 3—

4 дні дістатись до Вижниці, та, певне, прийдеться-таки так і зробити, бо лікар мені не радив занадто спішитися з гір. Може, шановні краяни будуть ласкаві відсунути концерт на той час, а як се неможливо, то прошу вже Вас, шановна добродійко, передати їм мою велику подяку за ту надзвичайну і нічим від мене не заслужену честь, яку вони

мені складають. Народна справа запевне лежить мені на серці, і коли вже не суджено мені прислужитись їй своєю особою, то постараюсь якось надолужити роботою, а привітним буковинцям я завжди готова служити словом і ділом, оскільки се в моїй силі. Прошу не брати за зле, що висилаю листа, а не ставлюся сама на 25,— далебі, на се цема фізичної можливості при тутешніх обставинах і при моєму здоров’ї, приїхати ж так, щоб все одно спізнитись (могло б статись, що я тільки на 26 поспіла б до Вижниці при буркутському стані речей), то не варто, тоді вже все одно і в вересні прибути.

Так чи інакше, душею я завжди з тими, що так щиро виявляють свою прихильність до моєї невидної та незначної праці.

Щиро здоровлю Вас і шановних краян, що підписані на листі.

З найглибшим поважанням Леся Українка

161. ДО В. М. ГНАТЮКА 27 серпня 1901 р. Буркут 27.VIII 1901. Буркут

Високоповажаний добродію!

Дякую за картки і обзиваюся: листа від п. Питляра з Бродів я отримала, тільки він не дає точної адреси (вулиці і числа дому), тож невідомо, де його в Бродах шукати; чи не будете ласкаві написати мені се. Также прошу подати Вашу приватну адресу у Львові, бо я хотіла б телеграфувати до Вас просьбу вислати книжки до Бродів, до п. Питляра, як тільки отримаю звістку, що там вже є кому ті книжки забрати. Тепер в сьому листі подаю список книжок: відзначені хрестиком попрошу вислати зараз же, якнайскоріше, по отриманні телеграми, а решту меншими пачками при нагоді, про котру сповіщу Вас в свій час пізніше. Прошу написати мені, чи згоджуєтесь зайнятись сею посилкою, а як згода, то куди Вам телеграфувати; писати прошу в Довгополе до о. Попеля, бо від сеї п’ятниці буду вже там і сподіваюсь, що Ваш лист мене там застане; а якби й ні, то мені його перешлють до Вижниці. Вибачте, коли роблю Вам клопіт, але то вже «на алтарь вітчини»...

Моє щире вітання Вам і Вашій дружині з дітками. П[ан] Квітка вітає Вас.

З поважанням Леся Українка

P. S. Я не отримала тут «Вісника», отже, коли мені його не вислано, то прошу розпорядити, аби вислали на адресу п. Москви до Вижниці.

Дуже прошу відписати мені до Довгополя скоріше, аби не вийшло якої проволочки в справі.

Л. У.

P. P. S. Посилаю тепер 4 зр., а що бракуватиме, напишіть, то вирівняю.

162. ДО О. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ

27 серпня 1901 р. Буркут 27.VIII 1901. Буркут

Хтось комусь подає до відомості, що ЗО в п’ятницю виїздить звідси, пробуде кілька день в Довгополі, а кілька день у Вижниці (прошу мені писати у Вижницю до п. Москви), от аби не їхати раптом у долину, та й люди в гості просять; десь дорогою сподіваюсь бачити Стефани-ка, бо писав, що хотів виїхати кудись напротив мене, аби побачитись. Якби п. Квітці було де приміститись в Чернівцях] не в готелі, то приїхали би ми обоє разом, а так він чекатиме у Вижниці,