Читати книгу - "Людина без властивостей. Том III"

 — О Боже! — вигукнув Ульріх, якого вже на саму думку про те, що його доброчесна кузина захопилася «сексуальною наукою», душив сміх. — То чого ж вона, власне, хоче?

Бонадея зібрала докупи свої спогади про щасливе поєднання наукових зацікавлень доби з бездумною манерою висловлюватись.

 — Йдеться про якомога кращий розвиток її статевого інстинкту й контролю над ним, — нарешті відповіла вона в дусі своєї вчительки. — І Діотима тримається переконання, що шлях до окриленої й гармонійної еротики має вести через якнайсуворіше самовиховання.

 — І ви виховуєте себе обдумано? Та ще й, кажеш, якнайсуворіше?! Висловлюєшся ти просто чудово! — знову вигукнув Ульріх. — Але зроби ласку, поясни мені, навіщо Діотимі себе виховувати?

 — Насамперед вона виховує, звісно, свого чоловіка! — поправила його Бонадея.

«Бідолашний!» — мимоволі подумав Ульріх і сказав:

 — Тоді мені хотілося б знати, як вона це робить. Чого це ти раптом затнулася?

Через усі ці розпитування Бонадею справді скувало шанолюбство, як це буває з учнем-відмінником на іспиті.

 — Її сексуальна атмосфера отруєна, — обережно пояснила вона. — І, щоб урятувати цю атмосферу, є лише один вихід: вони з Туцці мають якнайретельніше переглянути свою поведінку. Загальних правил тут немає. Треба придивлятися, як реаґує на життєві ситуації друге. А щоб нічого не пропускати, слід мати певне уявлення про статеве життя. Потрібно вміти порівнювати досвід, набутий на практиці, з результатами теоретичних досліджень, каже Діотима. Річ у тім, що нині жінка ставиться до сексуальної проблеми по-іншому, по-новому. Від чоловіка вона вимагає не просто, щоб він діяв, а щоб він діяв з глибоким знанням жіночої натури! — І, щоб відвернути Ульріхову увагу чи, може, через те, що це тішило її саму, весело додала: — Уяви собі лишень, як це має подіяти на її чоловіка, адже він про такі нові речі сном-духом не відає, а довідується переважно тоді, як роздягається в спальні, коли Діотима, скажімо, затиснувши поміж колін спідницю, шукає в напіврозпущених косах шпильки й раптом заводить таку розмову. Я перевірила це на власному чоловікові, і його тоді аж заціпило. Виходить, можна визнати одне: якщо «міцний шлюб» і є, то він має бодай ту перевагу, що спонукає партнера розкривати всю його еротичність. Саме це Діотима й намагається зробити з Туцці, якому трішечки бракує делікатности.

 — Тяжкі часи настали для ваших чоловіків! — покепкував з неї Ульріх.

Бонадея засміялась, і з її сміху він зрозумів, як радо вона при нагоді уникла б гнітючої поважности своєї школи кохання.

Проте дослідницький запал в Ульріха не вгамовувався; він нюхом відчував, що його подруга, тепер уже перемінившись, замовчує щось таке, про що б їй кортіло побалакала, по суті, куди охочіше. Він довірчо заперечив, що, як ходять чутки, недолік обох тих нещасливих чоловіків досі нібито полягав скоріше в надто глибокій «еротичності».

 — Ага, ти завше тільки про це й думаєш! — дорікнула йому Бонадея, закінчивши цю фразу довгим гострим поглядом, що завершувався гачком, і це досить легко можна було витлумачити як жалкування з приводу того, що до неї повернулася цнотливість. — Ти ж бо теж зловживаєш фізіологічним недоумством жінок!

 — Чим-чим я зловживаю? О, та ти знайшла чудові слова для історії нашого кохання!

Бонадея легенько ляснула його по щоці й нервовими пальцями заходилася поправляти перед дзеркалом коси. Поглядаючи на Ульріха із дзеркала, вона кинула:

 — Це з однієї книжки!

 — Звичайно. І то з досить відомої.

 — Але Діотима з цим не згодна. Вона щось там знайшла в іншій книжці, яка називається «Фізіологічна неповноцінність чоловіка». Ту книжку написала жінка. Гадаєш, це справді відіграє таку велику роль?

 — Не знаю, про що ти, тому відповісти не можу нічого!

 — Ну, то слухай! Діотима виходить з відкриття, яке вона називає «постійною готовністю жінки до сексуальної насолоди». Чи уявляєш ти, що це таке?

 — Коли йдеться про Діотиму — ні!

 — Не будь таким брутальним! — дорікнула йому подруга. — Це теорія дуже делікатна, і я спробую пояснити її тобі так, щоб ти не зробив хибних висновків з тої обставини, що я сиджу зараз у тебе вдома наодинці з тобою. Так ось, ця теорія ґрунтується на тому, що жінку можна кохати навіть тоді, коли вона не хоче. Тепер утямив?

 — Утямив.

 — Та цього, на жаль, і не заперечиш. А ось чоловік, стверджує ця теорія, дуже часто не може кохати, навіть якщо й хоче. Діотима каже, це науково доведено. Ти в це віриш?

 — Кажуть, буває й так.

 — Не знаю, — засумнівалася Бонадея. — Але Діотима каже, що якщо поглянути на це у світлі науки, то все стає зрозумілим само собою. Бо на відміну від жінки, яка готова до сексуальної насолоди постійно, чоловік, ну, одне слово, найбільш чоловіча його частина, дуже легко дає себе залякати. — Нарешті вона відвела від дзеркала обличчя, й воно виявилося бронзовим.

 — Мені дивно чути це про Туцці, — промовив Ульріх, намагаючись відвернути її увагу.

 — Я теж не думаю, що так воно було завжди, — сказала Бонадея. — Так вийшло потім і стало ще одним підтвердження цієї теорії, бо Діотима торочить йому про неї день при дні. Вона називає її теорією «фіаско». Оскільки носій чоловічих зародків так легко піддається цьому фіаско, то сексуально впевненим він почувається лише там, де йому немає потреби побоюватись будь-якої духовної переваги жінки, й тому чоловіки майже ніколи не зважуються мати до діла з жінкою, по-людському їм рівною. Принаймні вони відразу намагаються її якось притиснути. Діотима каже, буцімто лейтмотив усієї чоловічої еротики, а надто чоловічої пихи, — це страх. Великі люди його показують — тут вона має на увазі Арнгайма. Не такі великі ховають свій страх за зухвалістю й брутальним фізичним натиском і глумляться над духовним життям жінки — це я маю на увазі тебе! А вона — свого Туцці. Оце неодмінне ваше «Зараз або ніколи!», яким ви так часто доводите нас до падіння, — то лише своєрідне компост.

Вона хотіла була сказати