Читати книгу - "Брама"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Два дні тому саме він люто горлав на двох Денні десь із годину, а ми зі Сьюзі лежали у посадковому модулі, сердиті та ізольовані, слухаючи його лемент. А після повороту все змінилося. Ми зітхнули полегшено; у цьому рейсі в нас не закінчиться пальне і нам не треба турбуватися, щоб щось знайти: винагороду нам гарантовано.
Я запитав Мєчнікова про його вірші. Він не зміг нічого продекламувати, але у Брамі обіцяв показати копії віршів, які надсилав до фонду.
Коли ми попоїли, вимили горщик і тарілки та прибрали їх, Ден зиркнув на годинника:
— Рано будити інших, — сказав він, — а робити загалом нічого.
ПРО П’ЄЗОЕЛЕКТРИЧНИЙ ЕФЕКТ
Професор Геґрамет. Ми виявили, що криваві діаманти незвичайно п’єзоелектричні. Хтось знає, що це означає?
Питання. Вони розширюються і стають провідниками під впливом електричного струму?
Професор Геґрамет. Правильно. А ще, якщо їх стиснути, вони самі виробляють дуже швидкий струм. На ньому працює п’єзофонія та п’єзобачення. Сфера промисловості, що дає дохід у п’ятдесят мільярдів доларів.
Питання. Хто отримує відсотки з цього добра?
Професор Геґрамет. Я знав, що хтось із вас таке запитає. Ніхто не отримує. Криваві діаманти знайшли багато років тому в норах гічі на Венері. Це було задовго до відкриття Брами. У лабораторіях Белла знайшли спосіб ними послуговуватися. Насправді вони використовують трохи іншу штуку — продукт, який самі синтезували. У лабораторії розроблено чудові комунікаційні системи і Белл нікому не платить, а лишень одержує прибуток.
Питання. А гічі використовували криваві діаманти з аналогічною метою?
Професор Геґрамет. Особисто я вважаю, що напевно, так, але не знаю, як саме їх застосовували. Можна припустити, що якщо гічі залишили після себе криваві діаманти, то вони залишать також інші приймачі та передатчики зв’язку. Одначе якщо вони й зробили це, то я не знаю, де шукати.
Ден подивився на мене й осміхнувся. По-справжньому, а не вишкірюючись, як завжди; підсунувшись до нього, я сидів у його теплих і привітних обіймах.
Дев’ятнадцять днів пролетіли, ніби одна хвилина. А потім годинник сповістив, що ми скоро прибудемо. Усі прокинулися, скупчилися в капсулі. Ми мали піднесений настрій, немов діти на Різдво, які чекають на нагоду відкрити подарунки з іграшками. Це була найщасливіша поїздка у моєму житті та взагалі найкраща мить.
— Знаєте, — замислено сказав Денні Р., — мені трішки шкода, що ми прибуваємо.
Сьюзі, яка вже почала розуміти англійську, відповіла:
— Sim, ja sei[11], — а потім додала: — Мені також!
Ми поручкались, але насправді я думав про Клару. Ми намагалися зв’язатися по рації, однак у космічних норах гічі не було зв’язку. Та коли ми виберемося звідси, я зможу з нею поговорити і мені буде байдуже, що інші слухають! Я знав, що хочу сказати й навіть достоту знав, що вона відповість; у її кораблі панувала та сама ейфорія, що і в нашому з тієї самої причини, тому я не сумнівався в її відповіді в атмосфері радощів та любові.
— Ми гальмуємо! — заволав Денні Р. — Відчуваєте?
— Так! — радів Мєчніков, стрибаючи у слабких хвилях псевдогравітації, яка сигналізувала
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама», після закриття браузера.