Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » П’ятий номер 📚 - Українською

Читати книгу - "П’ятий номер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "П’ятий номер" автора Валерій Олександрович Шевчук. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 87 88
Перейти на сторінку:

– Там я прижився, – сказав він. – Була б і ти коло мене, то нічого не хотів би. І того нашого бурмила до себе забрали б. Я там йому вже одну жіночку нагледів. Така трудяща вона й бідова. Жили б собі. Мирно б жили…

Мав заплющені очі, коли говорив. Але не ту жіночку бачив, яку нагледів синові, а перекривлене і залите сльозами Вальчнне обличчя. Аж здригнувся, так йому тяжко стало.

– Боюся я в край невідомий їхати, – сказала Ганя. – Тут усі родичі мої, та й виросла я тут.

– Звикнеш, Ганю.

Вона похитала головою.

– Це ти походячий, – сказала вона. – Все чогось не такого шукав. А я звикла на одному місць Та й могилки тут наші: батька й матері…

– Могилки собі хай будуть, – сказав Микола. – А ми б собі гарно й мирно жили. Нема там, на районі, в мене ворогів.

Знову заплющився, але не друзів своїх побачив, а гарне обличчя Горбатого, коли сидів той у нього на коліні й співав.

– Нема, то будуть: де світ, там і вороги, – сказала Ганя. – Коли б оце так зробив, щоб Горбатого і Вальки тут не було…

– А я й зробив, – сказав Микола. – Бомагу їм до начальства написав. Дадуть їм квартиру, й підуть вони звідси…

– Чи ж дадуть? – зітхнула Ганя.

– А чого ж? Інвалід і двоє дітей у підвалі…

– То, може, тоді й повернешся?

Він задумався. Мав приплющені очі, від млявого світла, що його розливала квола лампочка, лице його стало жовтаве і наче неживе. І, дивлячись на це жовтаве обличчя, зовсім печально стало Гані. Знала вже: знову залишається сама в цій порожній квартирі, знову їй приходитимуть тільки листи й посилки. І знову ходитиме на пошту, де її вже й так знають. Їй раптом захотілося згодитися: покинути цю квартиру і піти світ за очі за цим невгамовним чоловіком, з яким так тісно зв’язала її доля. Дивилася на нього і раптом відчула, що любить його. Побачила в ньому ту силу, на яку можна покластися, хоч яке нерухоме й жовте було під цю хвилю його обличчя. Водночас і страх її поймав: страх перед незнайомим і широким світом. Страх, що, піддавшись своєму пориву, вона може згубити назовсім ту добру тишу, що все-таки жила в її домі.

– Спиш, Миколо? – тихенько спитала вона.

Він миттю розплющився.

– Ні, а що?

– Та оце я таке подумала, – ніяково засміялася Ганя. – Коли я покину цю квартиру… ну, сам знаєш… її можуть дати Горбатому й Вальці!


Оглавление П’ятий номер   ЧАСТИНА ПЕРША ГНІЗДО      1.     2.     3.     4.     5.     6.     7.     8.     9.     10.     11.     12.     13.     14.
1 ... 87 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «П’ятий номер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "П’ятий номер"