Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Незвичайні пригоди бурсаків 📚 - Українською

Читати книгу - "Незвичайні пригоди бурсаків"

302
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Незвичайні пригоди бурсаків" автора В. Таль. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 104
Перейти на сторінку:

– Мовчай!.. Ги-ги-ги! – зареготала вона знов. – А щоб тебе в корито головою.

– Мене в корито? Як... Замовчай ти, дурна!.. – розсердився Фрик. – Я управитель тут! А ти в корито?.. Ти управитель знаєш? Знаєш?..

Але Гапка вже підвелася з ослону, коли він сказав на неї «дурна», і аж надулася від гніву.

– Ось одлізь-бо, манія! – замірялася вона кулаком на Фрика.

Фрик одступив швидко назад.

– Мейн-ґо-от! Вона мені свій кулак показала... – здивовано промимрив управитель.

– Дивись тобі, дурною взиває! – сказала гнівно Гапка. – Не знаєш ти, яка я ще сердита. Мені мій батько не страшний. Я за дурну, так хоч кому... Дивись мені!..

Фрик одступив ще на крок і дивився зацікавлено.

– Ти нікого боятися не вмієш? Ти молодець, – похвалив, бачучи, що небезпечно сваритися з нею.

– А що? Злякався? – запитала вона задоволено. – Ото не кажи, «дурна».

– Ти не дурна. Ти гарна. Такої, ось як ти, я не бачив ніколи, – казав управитель.

– Ото ж дивись, – зовсім лагідно погодилася Гапка.

Грім на голову

З’явилися Борис і прислужник.

– Гукали, Фрику Карловичу? – запитав Борис.

– Гукав, гукав. Так довго дожидався. Хотів злякатися, – сказав німець.

– Злякатися... – здивувався Борис – Кого злякатися? Хіба оцієї? – указав на Гапку. – І не диво... – А ти чого тут?

– Того. Тебе, бач, не спитали, – одповіла вона.

– Ти ще гарчиш! Іди собі звідціль. Кажу, іди геть!

– Ні, ні! Не геть! – зауважив Фрик. – Казати геть не треба. Це пан присилав тобі таку хорошу жінку.

– Жінку? Ха-ха... – зареготав Борис. – Фрик Карлович уміють жартувати.

– Не жартувати, ні, – зазначив поважно Фрик. – Кажу, пан прислав оцей дур... оцей гарний дівку. Присилав, щоб я тебе з нею одружив.

– Та покиньте. Пожартували й годі, – образився Борис. – А ти йди звідціль! – гримнув знову на Гапку.

– Не треба йди. Вона твій молода, – суворо сказав управитель. – Ось пан підписував. На, дивися ж очима, – показав Борисові папірця.

Наче остовпів на хвилину Борис, побачивши папірця, що він сам писав.

– Та що ж це? Що?.. Де взяла ти оце?.. Хто дав тобі? Кажи, дурепо, зараз!.. – запитав він грізно Гапку.

– Не дуже галасуй. «Така вже панська воля», – одповіла вона рівно і почала роздивлятися на прислужника, що, мабуть, їй уподобався більше за Бориса.

– Пропала б ти, погана! – промовив з огидою Борис. – Фрику Карловичу, не вірте. Дійсно, їх ясність давали папірця, тільки не оцій, а другій дівчині... У мене є інша молода... А де оця взялася, як у неї опинився папірець, я не знаю... Кажу вам, у мене є зовсім інша, вона прийде зараз... побачите... І князь її бачили, і всі її бачили. Але я не знаю, як воно так... – говорив він розгублено.

Управитель мов і не слухав, а, думаючи щось, мовчки жував губами.

– Ви ж тільки гляньте, Фрику Карловичу, на оцю, – вказав він на Гапку. – Хіба б ото я просив пана, щоб побратися з отакою... Ви ж тільки подивіться на неї!

– Я добре вже дивився, – одповів управитель. – Такої, як вона, нема на цілий світ. Не знаю, за що пан розгнівався з тобою і прислав її.

– Отож воно й є. Ви самі бачите! – зрадів Борис. – Дозвольте мені прогнати звідціль оцю дурепу.

– О, ні! – крутнув головою управитель. – Я буду її з тобою посилати до попа,

– Що ви кажете?! – вжахнувся Борис. – Фрику Карловичу, не топіть мене... Це помилка сталася... Ось ви пождіть, поки прибудуть їх ясність, тоді побачите... Або звеліть, щоб привести сюди оту другу дівчину.

– Я так зроблю, як є, не можу підождати. Я вже так довго балакав, довго барився. Буде так як є.

– А коли я не хочу з нею братися? – похнюпившись, сказав Борис.

– Не хочеш?.. Ти хочеш не хотіти? – здивувався управитель. – А знаєш панський слово? Наказ такий, що треба: раз і все! А коли ти не схочеш хотіти, то я звелю тобі руки зв’язати. Жан! Бігай до попа. Скажи, нехай піп одчиняє церкву та одягає свій золотий спідниця, – звелів він прислужникові. – А баба Іваниха нехай покликає сюди дівчат. Будемо зараз робити веселий шлюб. Бігай, Жан!

Аж заточився від одчаю Борис, побачивши, що вже прислужник побіг до попа.

– Ой, Боже ж мій! Тепер уже я пропав! – скрикнув він одчайно.

– Чого пропав? – запитала Гапка, бо вона не дослухалася раніше

1 ... 85 86 87 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незвичайні пригоди бурсаків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Незвичайні пригоди бурсаків"