Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

311
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 224
Перейти на сторінку:
class=stanza> Знов спогади. Вікно. Фіранка полотняна, за нею музика й сліпучість висоти; плід золотий в саду — лиш руку простягти; прозора синява заснулого фонтана. Дитячих днів моїх Севілья осіянна! Ти наша! Збережіть це в пам'яті, брати; не знаємо, чи нам не скажуть відійти; чи нашою вона залишиться до рана? Хтось камінь вогнища домашнього продав тевтонові й розкрив своє нутро звіряче, ключ до морських воріт хтось італійцям дав… В ненависті й журбі мій рід закляк неначе, його стискає жах студений, мов удав, а рід мій сіє, жне, росте, співає й плаче. 7 Іспаніє моя, через твої простори, як розчепірена ненависна рука, окопи йдуть, де кров тече, немов ріка, порізані горби, яри, узгір'я, гори. А наволоч встає ляклива і гидка, рубає на тріски твоїх дубів собори, обламує сади, видавлює прозоре вино з плодів, що їх дає земля дзвінка. О, знов, і знов, і знов, Іспаніє скорботна, ти захлинаєшся; вітри твої кричать, а море стелеться, мов жалібні полотна. На храмах — забуття глибокого печать, земля в чистилище спустилась, як у багна. Все продається тут, все марнослав'я прагне. Федеріко Гарсіа Лорка
АДАМ Конара крові зрошує світанок, де породілля в стогонах злягла. Крик залишає в рані скалки скла, а костомахи тінь — на тлі фіранок. Та світло все скоряє, й наостанок начала казки гинуть, наче мла; і вибух жил тікає до живла туманного, мов яблука багрянок. Снить у гарячці про дитя земне Адам і ніби чує в пульсі глини дитячих ніжок тупання гучне. Адам же інший темним зором лине на місяць, де без ниви й насінини ось-ось дитина сяйва спалахне. * * * Простягуючи руки срібляні, плакучий вітер темряви й світання відкрив мого кохання рану в сні і віддаливсь; я повен був жадання. Це рана, що дає життя мені, а крові й світлу — чисте проростання; німіючої Філомели дні, гніздо, ліси й тумани для співання. Як солодко в душі хтось гомонить! Там, де пливе твоя бездушна врода, я біля квітки ляжу під блакить. І пожовтіє річка темновода, а кров моя пов'ється, наче нить, по хащах мокрих, де не спить природа. НА СМЕРТЬ ХОСЕ ДЕ СІРІЯ-І-ЕСКАЛАНТЕ Хто скаже, що ти був? З якої речі? Тоді,
1 ... 85 86 87 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"