Читати книгу - "Спомини"

Коли в 1941 році німці зайняли Львів, то я приступив негайно до відбудови Духовної семінарії. Посадником міста був професор Юрій Полянський, який навіть кілька семестрів викладав на академії передісторичну геологію. Я звернувся до нього за підмогою, і він асигнував з каси міста більшу суму, не пригадую собі, яку — так що я міг відбудувати семінарію, зібрати питомців і відчинити академію. Все це коштувало дуже багато труду. Я навіть проголосив конкурс на проекти семінарської церкви. Здається, що найкращий був проект у візантійському стилі архітектора Грицая з Рогатина[460], [а також] одного молодого архітектора в магістраті, в гетьманськім бароко. Я видав навіть одну книгу “Богословії”[461], попідшукував заступників професорів на бракуючі катедри, так що всьо йшло менше-більше старим трибом.

При якійсь нагоді, мабуть, святочних побажань, Митрополит проголосив мої архиєрейські свячення, і відтоді я мусів вже виступати як архиєпископ[462]. Ректором Малої семінарії був отець Хавлюк[463], але з приходом большевиків у 1939 році він з боязни покинув Малу семінарію і пішов на парохію до Ланів у Стрийщині. Тому, що німці не позволяли на школи, гімназії, до Малої семінарії зголосилося дуже багато хлопців, і почалася правильна наука. Ректором став о. Фурикевич[464], а потім був о. Сімович[465] і о. Яремак