Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

Його батьки та Аліса з Микитою вже сиділи за столом і смакували десертом. Софія полегшено видихнула: можливо ніхто не зрозуміє, чому вони запізнилися. Зрештою, скільки вони там цілувалися? Хвилин п’ять, не довше.

– Ти й собі замовив? – запитала мама, вказуючи на панакоту з ягодами.

– Так. Він не солодкий, – промовив Денис, сідаючи.

– Денис терпіти не може солодощі, – пояснила Аліса.

Сестра Ворона кинула лише короткий погляд на неї, але блиск в її очах і хитра усмішка чітко дали зрозуміти Софії, що їхні поцілунки не залишилися таємницею.

– Він любить солодкий плов, – навіщось промовила Софія.

– Як ти дізналася? – запитала мама.

І Софія стило переповіла історію про те, чому Денис готував цю страву для неї.

– Може і нам приготуєш? – запитав тато. – До слова, лише Дениса прабабця Іванка навчила готувати цю страву. Більше ні в кого так смачно не виходить.

– А давай ми прийдемо до тебе усі на плов? Міра, хочеш солодкого плову? – запитала Аліса у доньки, яка вибирала з торта ягоди.

– Я не…, – м’явся Денис.

– Він просто не хоче прибирати після нас, – перебив Ворона друг.

– То запроси нас у вечір середи, – мовив тато. – Ми ж всі знаємо, що вже кілька років поспіль щочетверга до тебе приходить домашня робітниця.

Денис щось незв’язно буркнув, а решта розсміялися.

Вони посиділи ще пів години й почали збиратися додому.

– Софія, може підвезти тебе? Чи викликати таксі? – запитала Лідія Степанівна.

– Я відвезу, – запевнив Денис.

– Що ж, тоді до зустрічі, – жінка обійняла дівчину, стискаючи у руках картину.

– Надіюся, ми все ж отримаємо запрошення на плов, – тато потиснув руку сину.

– У нього тепер немає вибору, – весело проказала Аліса. – Якщо він опиратиметься, то ти попроси його, – прошепотіла на вухо Софії. – Скажи, що дитина хоче плову. А ми вже з тобою розрахуємося, – пообіцяла.

Софія змовницьки кивнула Алісі.

– Дякую за вечір! – мовила Лідія Степанівна до того, як чоловік допоміг їй сісти в машину.

– Було дуже приємно познайомитися, – проказав Арсен Іванович до Софії.

– Навзаєм, – відповіла.

– Бувайте, – помахала їм Аліса і сіла з Мірою у салон.

– Хорошої ночі, – кинув на прощання Микита і Софії здалося, чоловік підморгнув Денису.

– Добраніч.

Ворон підвів Софію до свого автомобіля і відкрив двері. А вже за хвилину вони виїхали на трасу. От тільки їхав він у протилежну сторону від її дому…