Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Він не знав, скільки часу минуло відтоді, як він востаннє мріяв про це місце.

.

Підземний Святий Храм, який змінив їхнє життя.

.

У темряві.

.

Четверо мудреців втупилися в кам’яні стіни Святого Храму. На тих високих кам’яних стінах були всілякі візерунки, намальовані дивними візерунками.

.

Мерехтіло світло смолоскипів.

.

Відбився величезний вівтар. На платформі з обсидіану в кришталевому бурштині спала людська дівчинка.

Схоже, що сказане Одіном є правдою. Елеранта втупилася в візерунки на кам’яних стінах. Це древня мова Новіна, мова Божественного Народу. Лазуровий спис не вбив Сутінкового Дракона. Сьома війна, можливо, скоро настане.

?

Тоді чи не робимо ми щось не так? Фанзін голосно сказав: Ми скинули владу Міірнів, то що ж нам тепер боротися з Сутінковим Драконом?

.

Замовкни, Фарнезайн. Блакитні очі білявого юнака блищали мудрістю. Священний меч Одерфейс сяяв у його руці. Він говорив зі своїми товаришами, Міірни вже гнилі. Їхні вельможі захоплюються славою минулого. Що може змінити Одін? Він вибрав нас, тому що не хотів, щоб надія цього світу повільно вмирала. Оскільки ми успадкували цю долю, ми повинні сміливо йти далі.

. -

Я підтримую Гретель. Юна Сен-Осоль не була такою зрілою і витонченою, як пізніше. Обличчя ельфійської дівчини було чистим і рішучим, сестро Елеранта, ти бачиш щось від цього?

Земляний мудрець обернувся і кивнув, що Гретель має рацію. У нас ще є шанс.

.

Хоча цей шанс був таким примарним.

.

Старий підняв тремтячий палець і показав на людину, якій довіряв найбільше. Колись гордий юнак, вождь Лицаря Полум’я, тепер теж був старий. Час був такий холодний і нещадний. Король, який колись створив імперію, тепер втратив дар мови.

Але з його тремтячих рухів старий Лицар вже все зрозумів.

Це було мовчазне розуміння двох століть, і не треба було повторювати його словами.

.

Він урочисто кивнув.

.

Того дня міс Роуз прийшла в глибини Смертельного Морозного Лісу, і Кришталевий Олень став свідком падіння метеора на чудовому нічному небі.

Через сто тридцять років після цього була заснована країна під назвою Ауїн.

.

У зеленій долині.

,

Після великої битви Лицар святкував свою важко здобуту перемогу.

.

Але їхній король, покійний король Ерік, залишив у спокої всіх. Він підійшов до тихого озера, а інша людина спокійно чекала його приходу на скелі біля озера.

.

Покійний король Ерік подивився на лицаря, якому довіряв найбільше.

.

Ти вже зважився, Волтере? — спитав він. Відтепер ви втратите свою ідентичність, свою честь і навіть життя. Ви можете стати тими, кого ненавидите найбільше у своєму житті. Ваша доля назавжди буде прив’язана до цього меча, і ви не зможете спочивати з миром.

,

До тих пір, поки одного разу, коли мої нащадки вже не будуть гідні визнання меча, він не прийде сюди і спокійно чекатиме свого справжнього господаря.

.

Лицар мовчки підвівся.

.

Він не відповів.

.

Але він уже стояв на колінах.

Бурштиновий кришталь на вівтарі розбився, і принцеса Констанція вражено подивилася на дівчинку в руці.

,

Дарій, І

.

Чоловік із серйозним обличчям похитав головою: Не переживай з цього приводу, давай спочатку подивимося, що написано на кам’яній стіні.

Жінка-офіцер поруч з принцесою на ім’я Гвендолін задумливо подивилася на них і відповіла: Це стародавня мова Фенно, мова Божественного Народу. Я просто випадково зрозумів знання цієї мови в книзі.

?

Який зміст?

Сутінковий дракон ось-ось прокинеться, але у смертних все ще є надія.

?

Сутінковий дракон? Дарій повернув голову, Отже, те, що ми побачили в ілюзії, було реальністю?

.

Господи, монстри, яких ми зустріли на вулиці, називаються Кристалізаторами, відповіла Гвендолін, Ви бачили їхню силу, але це лише найслабша гілка Кристалізаторів. Це просто монстри, сформовані на основі оригінальних істот Вонде, а справжні Кристалізатори неймовірно потужні, не кажучи вже про те, що самі Кристалізатори – це не просто гілка виду Сутінків.

Отже, якщо Сутінковий Дракон не загинув від рук Лазурового Лицаря, то він неминуче повернеться. Його кігті та зуби знаходяться в різних світах у хаосі, і як тільки вони потрапляють у наш світ, цього достатньо, щоб знищити все.

Якщо це так, то де надія смертних?

.

Гвендолін злегка посміхнулася.

, —

Може, він тут, а може, в Еруїні —

.

Був той самий сонячний день.

- ,

Віконт середніх років Борг Нессон усміхнувся і сказав своєму супутнику, що приїжджав: Я ясно дослідив, єдина надія, яку леді Марта залишила для нашого світу, - це спати в Еруїні.

У цей час віконт Нессон, здавалося, ще не мав уявлення про свою подальшу долю.

.

Лицар подивився на свого супутника.

Ви все ще пам’ятаєте пророцтво, яке ми бачили в Алкаші, Пальміді?

.

Лицар кивнув.

—

Меч, що змінив долю —

.

Віконт Нессон стиснув кулаки і показав схвильований вираз обличчя.

, —

Пальміда, це Трон Долі —

! — !

І Кристалізатор, який шукали Пастухи дерев, є останнім провідником до цієї надії. Він розділений на п’ять частин і насправді є маяком — це керівництво, яке дала нам леді Марта!

Пальміде, ми не повинні допустити, щоб надія світу потрапила до рук цих людей!

.

Це давнє пророцтво.

—

Викарбуваний на лазуровому вірші —

ВЕЖА

—

Загублений місяць забрав світло —

ХХ РІШЕННЯ

.

Світло зникло.

Срібне покоління загубилося на землі, йдучи вперед у темряві та невігластві.

СИЛА

.

Випадкова зустріч Імператора і Дурня.

.

Іржавий годинниковий механізм відновлювався.

.

Меч, який змінив долю.

—

Бурштин —

1515

Розділ 1515

Марша ніжно обійняла Амандіну, яка нестримно ридала. Вона ніжно погладила її по спині і заспокоїла дитину.

?

Амандіна нарешті щось зрозуміла і подивилася на Марту зі сльозами на очах: Ти ж пані Марта?

.

Марта м’яко кивнула.

?

Ви повернулися? Дівчина підняла голову, її обличчя все ще було вкрите сльозами, а голос наповнювався нетерпінням Ти допоможеш нам боротися з Сутінковим Драконом?

!

Марта посміхнулася і похитала головою. Вона ніжно витерла сльози Амандіни: Дитино моя, тобі не потрібна нічия допомога. Завзята воля і впевненість смертних - ваша найпотужніша зброя. Я дав вам силу, а решта залежить від вас, щоб відкрити чудове майбутнє.

Амандіна розгублено подивилася на неї, але побачила, як Марта ніжно торкнулася її правої руки. Починаючи з кінчика пальця, богиня повільно перетворювалася в незліченні літаючі пелюстки світла. У сліпучому світлі, яке було схоже