Читати книгу - "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"

Оракул Шеллієн усміхнулася і поцокала язиком:

– Треба ж, яка ти цікава дівчина. І смілива. І добра. І чиста душею. Таким як ти складно жити. Прикидатися не вмієш. Дай ліву руку.

Не встигла я простягти руку, як вона проткнула безіменний палець, витягнувши перед цим з-за гострого ельфійського вуха довгу тонку голку. Я скрикнула, кров цівкою побігла по пальцю, оракул перевернула долоню донизу і на мушлі впали червоні краплі. Пані Шеллієн прикрила очі, тонкі ніздрі здригнулися, вона з шумом втягнула в себе повітря і гучно видихнула. Так повторила кілька разів. Заплющені очі під повіками ходили ходором, немов вона читала якийсь текст. Нарешті вона знову з шумом видихнула і заговорила:

– Над головами мимохідь

Проллється світло у вирі свята,

Отримаєш ти відповідь,

Бо крапля во́гнем обійнята.

І сіль коли семи стихій

Крізь морок вийде у світанок –

Впаде до ніг зоря Елххі

І сяйвом запалає ранок.

Оракул важко дихала. Вона враз розплющила очі й простягнула мені точно такий самий сувій, з яким вийшов Вальдек. Звідки вона його взяла? З повітря витягла?

– Тут усе записано, – сказала пані Шеллієн і вирячилася на мене. – Давно в мене не було таких кверентів, Руто.

– Але я геть нічого не зрозуміла, анітрішки, – тільки й змогла видавити я.

– Усьому свій час, дівчинко. Ти навіть не уявляєш, як швидко все здійсниться. А зрозумієш ти все раптово, – Оракул потягнулася і позіхнула, прикриваючи рот долонею. – Поклич свою подругу. Оплату залишиш у вазі біля входу до цієї кімнати.

Я вийшла не попрощавшись. У руці стискала тонкий пергамент сувою. Думки в голові роїлися. Це за цю нісенітницю я маю заплатити гроші? Але моє обурення погасив амулет, що спалахнув червоним. Я тихо скрикнула і тут мене немов підкинуло. Я розмотала пергамент і прочитала перші рядки:

– Над головами мимохідь

Проллється світло у вирі свята,

Отримаєш ти відповідь,

Бо крапля во́гнем обійнята.

Я згадала вчорашню ніч, феєрверк і амулет, що заблищав. Він справді наче спалахнув вогнем! Але сирена нічого не сказала! То, можливо, треба вирушити до бухти Семи Стихій, туди, де колись давно зник Ерік Другий? А якщо десь там друга частина бабусиного амулета?

Очі знову жадібно вчитувалися в рядки. Зірка Елххі - це одна з найяскравіших зірок у сузір’ї Броненосця. Дуже добре видно в медоварі. Чи означає це, щось доленосне має статися вже наступного місяця в бухті Семи Стихій? Потім я сама на себе розізлилася: чому я схопилася за цю бухту? Що, інших місць не існує? Лартіона величезна. Ба більше, може це стосується не нашої країни, а сусідньої Леовардії?

Я відрахувала тридцять мідяків і кинула у вазу, що стояла у кутку. Вони глухо впали на дно – багато хто користується послугами оракула. Треба ж! Сувій я поклала в сумку. Не проста пані Шеллієн, ох, не проста! Що ж, дякую! Я увійшла до кімнати, де сиділи одногрупники.

– Кхибро, йди, оракул чекає на тебе.

Тролиця зірвалася з місця і побігла до пані Шеллієн. А я вмостилася на дивані. Загадок додається, відповідей поки що жодних. Гаразд, почекаю. Я дівчина терпляча. Покінчимо з ворожінням, підемо за покупками. Благо, крамниця поруч.

Дерсанга – богиня землі