Читати книгу - "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства"

в нові шати й у такий спосіб збережені на кілька століть під ім'ям містичного християнства (це за кілька століть до Ісуса Христа! — Ю. К.). Загальноприйнятим є припущення, що єсеї були хранителями цього знання, а також людьми, які ініціювали появу Ісуса і дали йому освіту. Якщо це так, то Ісус, без сумніву, був посвячений у тому самому храмі Мельхиседека, де за шість століть раніше посвячували Піфагора»[Холл М. П. Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической й розенкрейцеровской символической философии. — С. 697].

Як відомо, саме Мельхиседек відіграв важливу роль у перетворенні Аврама в Авраама — його відході від «халдейської пітьми і наближенні до мітраїстського єдинобожжя [Див.: Канигін Ю. М. Віхи священної історії. — С. 190–193].

ПЕРШІ УРУСИ

Она была женой богатого уруса…

Старинная песня

У Біблії часто згадується про великого віщуна Валаама. Персонаж начебто негативний. Він «полюбив нагороду несправедливості», як говорить про нього апостол Петро. У посланні Іуди (Таддея) сказано: «Горе їй, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в оману Валаамової заплати, і загинули в бунті…» [Іуд. 1.11]. Поведінка Валаама ніби підтверджує приказку: «Кого не можна купити за гроші, того можна купити за великі

гроші. Ще в часи Мойсея цар моавітський Валак підкупив Валаама, який зажив слави великого мага, і попросив його проклясти ізраїльтян, що вдерлися до Палестини. Але замість прокльонів Валаам, натхненний Богом, став благословляти войовничих прибульців на чолі з Мойсеєм. Однак пізніше він, підкуплений великими дарунками, почав завдавати шкоди євреям, навертаючи їх зі шляху віри в бога Яхве в «поганство» (тобто посвячуючи їх у свою віру зорепоклонників).

Валаам — значна біблійна постать. Незважаючи на те, що великий віщун критикується авторами Книги Книг, його дуже вшановують в Росії я Україні. Особливо приязно до нього ставиться Руська православна церква. Валаамові присвячений один з найбільших духовних центрів православ'я — Спасо-Преображенський (Валаамський) монастир, розташований на острові в Ладожському озері.

Що ж це за персонаж? Безперечно одне, він — іноземець. Ім'я Валаам у перекладі з давньоєврейської означає «не належний народу моєму». Відомо також, що їноплемінний пророк походив з «якоїсь язичницької землі на схід від Палестини» [Мифы народов мира — ТІ.—С. 210]. І земля ця називалася Мадіамською, чи Мідією [Див.: Библейская энциклопедия. — С. 105]. Саме з Мідії в Праукраїну прийшли сармати (третій син Яфета Мадай). Вони є безпосередніми предками слов'ян. І Північне Причорномор'я у І—VI століттях частіше називалося Сарматією, ніж Скіфією.

У давнину Мідія (до підкорення персами) була унікальною країною — основним центром зерванізму (зорепоклонства), або країною магів. Зерваністи (маги) поклонялися «Ранковому світилу [В слов'янському перекладі Біблії «Ранкове світило» подано як «Ранкова зірка»], яким була Венера. Але під впливом арійського мітраїзму місце Венери заступило Сонце. В результаті складних духовних і політичних процесів, аналізувати які ми тут не будемо, — згадаємо лише про полонення ізраїльської еліти і ліквідацію елітних верств населення Мідії жорстоким царем Навуходоносором, — виникла «магія другої хвилі». Її жерці вважалися служителями великого Бога — творця зірок, у т. ч. головної зірки — «Ранкового, світила», яким виступало Сонце. Мовою санскриту «ранкове світило» означає «урус». Тому жерців — магів другої хвилі — називали ще урусами. Але ж сарматів-зерваністів, що прийшли в Припонтиду, також називали урусами. Це вони принесли на наші землі ідею слов'янських богів-близнюків — Білобога (бога добра) і Чорнобога (бога зла), які були аналогами зороастризьких Мазди й Арімана. Що характерно, пізніше зерваністи-уруси, не відмовляючись від своєї магії, визнали також Ісуса Христа своїм Богом, прийшли до нього і перші назвали його «Ранковим світилом» («урусом»).

В Росії й Україні сліди релігії зерваністів-християн збереглися до нашого часу. «Ісус — це типовий, яскравий, талановитий маг — зорепоклонник, зерваніст, астро-спейсор», — говорять про нього сучасні зорепоклонники-уруси. І ще: «Ми, зерваністи, справжні християни, і брат наш — Ісус Христос» [Див.: Сэй С. Звездопоклонники. — Алчевск, 1994. —С. 10].

Отож, Валаам був першим урусом. За 1400 років до народження Христа він прийшов у Палестину і пророкував прибуття сюди синів Яфета з півночі, у результаті чого тут повинні народитися новий Месія і нове велике Вчення. Він конкретизував пророцтво Ноя про входження Яфета в намети Симові: «Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю!», — вигукнув Валаам. І далі: «Я бачу його (Месію — Ю. К.), та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! [Числ. XXIV. 5, 17].

А згадаймо відомий біблійний епізод з магами-пастухами, що явилися у Віфлеєм на уклін до новонародженого Ісуса (улюблений сюжет великих художників Відродження). Це ті ж уруси з Мідії — шанувальники «Ранкового світила». Вони першими визнали в Ісусові Боголюдину і зробили все, щоб вберегти Його від царя Ірода, який влаштував побиття немовлят. Вони і назвали Христа «Урусом» — «Ранковим світилом». Згодом урус став однією з варіацій назви «рус», «русич».

КУМРАНСЬКА СЕНСАЦІЯ: ХРИСТИЯНСЬКІ ЄВАНГЕЛІЇ… ДО ХРИСТА

Многие современные ученые считают, что именно назареи были сектой, где зародилось христианство.

И. Свинцицкая[Свинцицкая И. С. Запрещенные евангелия. — М., 1966]

У 1946 році у Галілейській пустелі, на березі Мертвого моря, де проповідував Іоанн Хреститель, було знайдено схованку в скелі. Там зберігалися рукописи у вигляді шкіряних (пергаментних) сувоїв. Це так звані кумранські рукописи, що зчинили шарварок не тільки серед ієрархів і богословів католицької церкви, а й серед політиків. Утаємничити їх одразу Ватикан не встиг, тому громадськість, заінтригована надрукованими уривками, як то кажуть, вимагала «подробиць». І от через 50 років (!) нарешті ці рукописи почали оприлюднювати. Я впевнений, що їхнє осмислення може докорінно змінити усталені погляди на всесвітню історію: чітко окреслити визначальну роль слов'янства та його серцевини — «південноруського» народу в становленні і розвитку Західної цивілізації.

Ось чому Захід стривожений. Ще в 1956 році Ватикан заявив протест «проти будь-якого виведення християнства із сект єсеїв і назареїв, що жили в Кумрані» [Обсерваторе романо. — 1956. — 11 лютого]. Ще б пак! Адже ці секти не іудейські, а галілейські (кельтські чи навіть праслов'янські), що ворогували з іудаїстськими громадами і сектами ебіонітів (іудео-християн)!

Руська православна церква одразу втрутилася і висловила контрпротест: мовляв, навпаки, треба позитивно поставитися до кумранських знахідок: віруючих не повинно бентежити те, що «Вчення з'явилося раніше Христа» [Журнал Московской патриархии. — 1957. — № 12. — С. 64].

А річ у тім, що кумранські тексти в уривчастій, щоправда, формі збігаються з багатьма фрагментами… Нового Завіту. По суті, говорять майже те ж, що і чотири євангелія. І це за 300–400 років до написання євангелія і за 200–300 років