Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки 📚 - Українською

Читати книгу - "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки" автора В'ячеслав Васильченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 133
Перейти на сторінку:
16-І7. «Дводушник», — прочитав Лисиця заголовок. Далі йшов текст:

«Колись давно жив на світі чоловік із двома серцями. Одного літнього дня вони з дружиною скиртували. Жінка на копиці розкладає й притоптує, а він подає вилами сіно їй на гору. Копицю вже кінчали, чоловік і каже:

— Ти почекай на копиці, а я піду водиці поп'ю.

Пішов чоловік, а замість нього з чагарника вибігає вовк і просто біжить до копиці. Жінка щосили почала гукати до чоловіка:

— Михайле-е-е, швидше ходи сюди, вовк!

А тим часом вовк прийшов до копиці та почав дряпатися до жінки. Досягає її зубами, а вона звідти його вилами по голові.

— Гей, чоловіче, де ти подівся? Не дай мене звірові з'їсти…

— гукає на весь голос. — Гей, люди, рятуйте…

Люди як почули крик жінки, збіглися, а вовк утік у кущі.

Незабаром і чоловік повернувся.

— Де ти був, чоловіче? — сердито кричала жона. — Вовк мене мало не з'їв, тільки й мого щастя що сусіди збіглися.

— Дай мені спокій… Голова в мене щось дуже розболілася, — відповів чоловік. Він докінчив копицю й сів відпочивати. Жінка придивилася йому до обличчя й злякалася:

— А чому твоє лице все в синцях?

— Не знаю.

Вона глянула на чоловіка й помітила, що в нього між зубами щось червоніється.

— Ану, відкрий рота, — попросила його жінка.

Він відкрив, а жінка витягає з-поміж зубів червоні нитки й приміряє до своєї спідниці, яку вовк зубами порвав.

— А нитки звідки в тебе між зубами з'явилися?

— Знаєш що, жінко, скажу тобі одну таємницю, — каже він. — У мене синці від твоїх вил, а нитки між зубами з твоєї спідниці.

Вона злякалась і спитала:

— Як це могло статися?

— Іноді на мене прийде такий час, що стаю вовком, а не все чоловіком, бо маю два серця.

— Я би хотіла бачити, як ти перекинешся з чоловіка у вовка.

— Я можу й зараз, але ти не смієш кричати на мене, бо тоді залишуся ним аж на три місяці.

— Не буду, не буду, — запевнила його.

Перед жінкою чоловік перекинувся у вовка, а вона зі страху заверещала:

— Гей, вовк, бийте вовка!

І жінка якось утекла, а вовк пішов у ліси.

Ходить він один день і тиждень, ба й місяць, два, три, та якось, утікаючи, пробив собі лапу й сучок звідти не міг витягнути. Тоді приходить він вночі до кошари, під колибою розбудив чабана й перед ним тримає свою лапу з сучком. Чабан прокинувся й злякався, побачивши перед собою звіра. Але мовчить. Один на одного дивляться. Вовк не відступає, а чабан собі ж дивується, чого вовк свою лапу тримає перед його очима, й запримітив, що з дерева сучок застряг вовкові в лапу. Чабан узяв у руку вовкову лапу й тримає, а другою витягнув сучок, і з тим розійшлися.

Зимою, коли в чабана обмаль було їсти, приходить до нього чоловік з мішком за плечима й каже.

— На тобі, чабане, мішок із борошном.

— А за що мені? — здивувався чабан.

— Лиш ти бери і не питай за що… Ти мені зробив добро, коли я був у біді, а тепер я тобі допоможу…

— Я не пам’ятаю такого… — мовив чабан.

— А ти забув, як витяг мені з лапи сучок, коли я був вовком?»


«Перспективно, — подумав, кладучи книжку на місце. — Свідерський вивчав образ, який збирався створювати на сцені, чи шукав відповіді на ті симптоми, що переживав сам?»

У тристулчатій шафі покоївся невеликий гардероб «Бандераса». Речі на різні сезони. Кілька костюмів, чорна джинсова куртка, під якою такі ж штани, коричневий кожушок, зимова «Columbia», кремовий плащ… Усе рівнесенько розкладене й розвішане дбайливою рукою… А цей Свідерський акуратний і дисциплінований.

Бар із пляшками спиртного (шампанське, горілка, коньяк, віскі). Кілька дорогих. У ніші над баром — три фотоальбоми. Почав гортати. Ось море: Судак, Ялта. Свідерський в компанії задоволених людей. Потім фото удвох-утрьох. Найчастіше з дівчатами. Літні кафе. Тут скрізь засмаглий. Значить фотографувався, коли вже непогано

1 ... 86 87 88 ... 133
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"