Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли твоє немовля — некромант!" автора Хелена Хайд. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 118
Перейти на сторінку:
Розділ 25. 2

Різко прокинувшись від дзвону будильника, я буквально схопилася з ліжка і озирнулась.

Досі наша спальня. Дитяче ліжечко поруч, і наше ліжко, на якому спав Арк, що втомився за напівбезсонну ніч (за яку традиційно спасибі синочку) настільки, що навіть дзвону будильника було непросто змусити його розліпити очі.

Я ж поспішила на кухню, не бажаючи провокувати зайві підозри та небажані запитання своїм стурбованим виразом обличчя.

Це… це не просто сон. Навіть через кілька хвилин, миючи яйця для омлету, я навіть на дрібку не сумнівалася в тому, що бачила те, що насправді колись зі мною відбувалося. Тільки як таке можливо? Невже щось подібне насправді можна було просто забути? Причому не лише після попадання в інший світ, а й загалом! Адже я, живучи з Дімою до самого нашого розриву і навіть залишившись одна, нічого не пам'ятала про цю зустріч. Що підтверджувало ще одна подія: та сама зустріч із незнайомцем у барі, коли я не впізнала його. Бо ж такого хрін забудеш!

Виходить він що, якось «відредагував» мої спогади, щоб я не пам'ятала про нашу з ним зустріч?

…І тому народжувалося ще одне питання. А саме: чи не була у нашому з Дімою розриві заслуга цього дивного дядька? Ні-ні, звичайно, звати мене заміж колишній, мабуть, не планував і без втручання темних чарівників з іншого світу — до того часу, як цей Рейстлін Маджере зустрівся мені посеред ночі, ми з Дімою вже другий рік жили разом, і пропозиція руки та серця залишалася для нього темою, з якою стабільно з'їжджали.

Але все ж таки, а чи не цей тип постарався, щоб мене покинули з важкими рогами?

— Пахне смачно, — несподівано почула я над своїм вухом, і тільки зараз помітила Арка, який, підкравшись зі спини, обійняв мене за талію і поклав голову мені на плече.

— Незабаром буде готово, — усміхнулася я, несподівано розтанувши від приємного тепла, яке накрило мене ніжною хвилею від цього простого жесту.

Про те, що якось небезпечно втрачаю голову, я задумалася трохи згодом. Вже після того, як губи Арка відпустили мене, і чоловік побіг у спальню, міняти підгузки Клавіку, що прокинувся, поки я закінчувала сніданок.

Ні, однозначно, коли відбувається стільки дивного, закохуватися по вуха – не найкраща ідея. І як, питається, бути, коли разом із цим чоловіком мені так добре?

Тяжко зітхнувши, я виклала омлет на тарілки, посипавши його свіжим кропом, і поставила поруч із ними по чашці свіжозавареної чорної кави з приємними нотками коричного аромату. Після чого взяла зі столу пляшку молока і сумно застогнала, виявивши, що вона вже порожня. От же зараза, це я що, все в омлет вилила і не залишила собі трохи для кави? Дірява голова! Арку добре, він і так чорну п'є, а я з молоком люблю.

І що тепер робити? Чорний пити якось зовсім не хотілося, а без кави з ранку, після типової ночі молодої мами, я точно не протягну. До магазину далеко, та й поки збиратиму дитину, щоб туди збігати зі слінгом — сніданок разом з кавою п'ять разів охолоне.

Декілька секунд я розгублено стояла на місці, напружено медитуючи на чашку кави. А потім, тяжко кинувши: «Ну і чорт з ним», — дістала груди з бюстгальтера для ГВ-матусь і почала зціджувати з неї молоко в чашку кави.

— Ем-м-м... Маргарито... — раптом пролунало від входу до кухні. І я навіть не знаю, у кого очі в цей момент округлилися більше: у Арка, який спостерігав цей перформанс, чи у Клавіка, чия законна їжа зараз потрапляла кудись повз його рота.

— Ні, ну а що? — фиркнула я. — У млинцях же нормально!

— Та нічого. Нічого. Мовчу, — похитав головою чоловік. І глибоко вдихнувши, разом із сином на руках сів за стіл поїдати свій омлет.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 86 87 88 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"