Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

Матюкнувшись, Давид все ж іде до телефону. Дивиться на екран і приймає дзвінок.

— Щось не гаразд? — чую в голосі чоловіка занепокоєння і сідаю на дивані.

— Ми можемо приїхати зараз.

Серце пропускає удар. Точно щось сталося.

Давид завершує розмову, і я не зводжу з нього погляду.

— Що таке? — всередині підіймається тривога.

— Лікар телефонував. Сказав, аналізи готові.

Роблю глибокий вдих і спокійно видихаю. Боже, я думала, сталося щось страшне.

— Чого так лякаєш? Що там з аналізами?

— Сказав приїхати завтра вранці, все розповість.

— От і чудово.

Усміхаюся, але бачу який напружений чоловік.

— Одягайся, ми їдемо зараз. Лікар нас почекає.

— Гаразд… 

Спокійно підіймаюся та одягаю свої речі.

Невже з аналізами щось не так?

Я ж добре почуваюся, але, дивлячись, як нервує Давид, у мене також прокидається тривога. Спускаємось на стоянку і сідаємо в машину. Чоловік вмикає музику і мовчки дивиться на дорогу.

Їдемо ми швидко, але я не знаю, добре це чи погано.

Коли зупиняємось біля клініки, чоловік нарешті переводить на мене погляд.

— Ти як почуваєшся?

— Чудово.

І я кажу правду. Зі мною все гаразд.

І якщо зранку мені трохи було недобре, то зараз все прекрасно.

— Гаразд, ходімо.

До лікаря у кабінет нас проводять одразу, і чоловік підіймається з місця, простягаючи Давидові руку.

— Я вам повідомив результати, тому ви могли вранці приїхати. Нічого термінового.

Про що йде мова? Дивлячись на Валентина Петровича, я б сказала, що чоловік навіть розслаблений, а от Давид наче на голках.

— Що відбувається? Я хвора? — нарешті не витримую.

— Ні, що ви! — усміхається лікар.

— Ви вагітні.

Що?

— Вагітна? Але...

Як? Коли ми встигли?

— Потрібно буде перездати ще раз кров, щоб впевнитися. І через два тижні зробити УЗД. Але, думаю, результати тільки підтвердяться. Тому й температура піднялась. Так буває на ранньому терміні.

Дивлюся на Давида і не можу зрозуміти його реакції. Те, що він не зрадів — однозначно.

Та хіба я можу звинувачувати у цьому чоловіка?

Я навіть сама не знаю, як ставлюся до того, що почула...

Але одне знаю точно: ця дитина вже є.

 І я народжу її, навіть якщо залишусь сама…

Всім гарних вихідних)