Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

Тетяна

Як я тікаю від питань, які мене душать зсередини, так же само Андрій тікає від мене. Ми наче граємо у кота та мишку, і це страшенно бісить.

Я вже змучилась звинувачувати себе за зраду чоловікові, який невідомо чи живий, як і виснажилась думати: що насправді між мною та Дороніним?

В останньому все без змін: тільки-но я хочу відкрити рота, щоб поговорити, мені його закривають напористим поцілунком.

Страшенно злюсь на себе за своє бажання, яке спершу дарує насолоду, а потім і вбиває! 

Злюсь за потяг, який зв'язує мене невидимими ланцюгами, які в кінцевому результаті дарують не просто прохолоду від металу, а й насолоду від сексу з Дороніним. 

Секс. Останнім часом це весь наш діалог! 

І що найгірше — я чекаю цього діалогу!

І ось настав той рідкісний день, коли Андрій вдома і я маю можливість з ним поговорити, а моя рішучість б'є усі межі! 

Але, на превеликий жаль, чи навпаки, мені телефонують з салону. 

Хоч із запізненням, та мені привезли новітній лазер, за який я відвалила чимало грошей. Відповідно, не можу це проігнорувати та не з'явитися у салоні.

Цього разу Андрій відпустив мене без зайвих питань. Він тільки гаркнув охоронцю, щоб той мене патрулював, бо інакше всю шкуру спустить. 

Від тону Дороніна я стрепенулась, а от Шрам тільки криво усміхнувся.  

Виходячи з кабінету, ледь стримуюсь, щоб не запитати в Андрія про документи, з якими він няньчиться не одну годину. 

Про Стаса так і нічого не знаю, тому не виключаю, що ті папери пов'язані з моїм чоловіком. Але це тільки припущення, або те, чого мені хотілося б.

Проковтнувши клубок у горлі, який росте залежно від того, скільки я думаю про Стаса, я виходжу з авто. Натягую чергову усмішку і заходжу в салон.

— Привіт, дівчата, — вітаюсь.

У салоні, де мене зустрічають веселі обличчя, затримуюсь. Після підписання документів ми кавуємо, розмовляючи про різне.

Сідаю у машину з усмішкою на обличчі, проте з сумом всередині. Останнім часом моя усмішка не щира, поведінка награна, стриманість на межі. 

Тільки під час сексу з Дороніним я зриваю усі маски та віддаюсь у його полон, але так було не завжди.

Раніше я не носила масок. Хіба що інколи. Біля Стаса не потрібно було прикидатись кимось іншим. Поруч із ним я почувалась наче за щитом і так справді було… до того моменту!

Тоді все змінилось. Кардинально! 

Мені знову потрібно було боротись, бути не собою, але я програла! 

Сором з'їдає мене зсередини кожного разу, коли я зізнаюсь собі, що кохаю не тільки Стаса, але й Дороніна.

Я все ще сподіваюсь, що це неправда, але себе так важко обманювати…