Читати книгу - "Хранителі"

Бажання Ейнштейна цілими годинами сидіти над книгами доводило, що він справді читає їх, а не просто розглядає чудові картинки. Все ж Нора вирішила перевірити його на знання змісту книги, задаючи питання за сюжетом.

Коли Ейнштейн прочитав «Квак і Жаб цілий рік», Нора згорнула книжку і промовила:

— Добре. Тепер відповідай «так» або «ні» на мої питання.

Вони були на кухні, де Трейвіс готував картопляно-сирну запіканку на обід. Нора й Ейнштейн сиділи за кухонним столом, а Трейвіс відклав свої кулінарні справи, щоби подивитись, як Ейнштейн проходитиме свій тест.

Нора сказала:

— Перше запитання. Коли Жаб одного зимового дня прийшов до Квака, той лежав у ліжку і не хотів виходити. Так?

Ейншейн повернувся на бік на кріслі, щоб мати змогу помахати хвостом: «Так».

— Але зрештою Жаб витягнув Квака на вулицю й вони пішли кататися на ковзанах, — продовжувала Нора.

«Ні».

— Вони пішли кататися на санчатах, — промовила вона.

«Так».

— Дуже добре! Пізніше на Різдво Жаб вручив Кваку подарунок. Це був светр?

«Ні».

— Нові санчата?

«Ні».

— Коминковий годинник?

«Так, так, так».

— Чудово! — промовила Нора. — Що ми будемо читати далі? Як щодо «Неперевершеного містера Фокса»?

Ейнштейн несамовито замахав хвостом.

Трейвіс хотів би брати активнішу участь у навчанні ретривера, але він бачив, що робота з Ейнштейном йшла на користь Норі, тому вирішив не втручатися. Хоча Трейвіс іноді бурчав, сумніваючись, що пес зможе навчитися читати, і постійно кепкував з успіхів собаки чи його улюблених книжок. Цього скептицизму вистачало, щоб Нора з подвійним завзяттям взялася за навчання і проводила з ретривером ще більше часу, аби довести, наскільки Трейвіс помиляється. Ейнштейн же ніяк не реагував на негативні відгуки Трейвіса, і той припускав, що пес такий поблажливий лише тому, що розуміє тонку психологічну гру хазяїна, яка полягає у тому, щоб діяти від протилежного.

Було важко зрозуміти, чому Нора аж розквітала під час навчання. Можливо, тому, що вона ні з ким раніше так жваво не спілкувалася, як оце тепер із собакою (навіть із Трейвісом чи тіткою Вайолет). Сам процес активного спілкування допомагав їй вибавитися від своєї шкаралупи. А, можливо, їй подобався сам факт того, що вона передає свої знання псові. Нора за вдачею була дбайливою людиною, їй подобалося піклуватися про когось, хоча вона все попереднє життя і була відлюдницею, тож не мала жодної нагоди проявити себе у цьому сенсі. Тепер у Нори з’явився такий шанс, і вона не шкодувала сил та часу. І в цьому піклуванні про інших вона знаходила радість.

Трейвіс також підозрював, що стосовно ретривера яскраво проявлявся її материнський інстинкт. Терплячість Нори можна було порівняти з терплячістю хорошої матері у поводженні з дитиною, і вона часто розмовляла з Ейнштеном з такою ніжністю та любов’ю, що здавалося, ніби вона розмовляє зі своєю коханою дитиною.

Хай там як, але, працюючи з Ейнштейном, Нора ставала вільнішою і розкутішою. Поступово змінивши безформні темні плаття на літні білі вовняні слакси, яскраві блузки, джинси та футболки, вона помолодшала років на десять. Нора зробила зачіску в салоні краси, і відтоді вже не поверталася до старої звички — розпрямлення свого чудового чорного волосся. Тепер вона сміялася частіше і заразливіше. Розмовляючи з Трейвісом, вона дивилася йому в очі й рідко відводила погляд, як це було раніше. Тепер вона не боялася торкнутися його чи обійняти за талію. Норі подобалося, коли Трейвіс обіймав її, і вони вже не соромились цілуватися, хоча ці поцілунки зазвичай зоставалися невинними, наче перші поцілунки закоханих підлітків. Чотирнадцятого липня Нора отримала звістку, яка ще більше втішила її. Їй зателефонували з прокуратури федерального окружного суду Санта-Барбари і повідомили, що їй необов’язково бути присутньою на суді, щоб свідчити проти Артура Стрека. Оскільки він уже притягувався до кримінальної відповідальності, Стрек вирішив не наполягати на своїй невинуватості й будувати лінію захисту проти звинувачень у спробі зґвалтування, нападі та проникненні у чуже житло. Він доручив адвокату укласти досудову угоду з прокурором, у результаті якої з нього зняли всі звинувачення, крім нападу, і засудили до трьох років ув’язнення з правом на дострокове звільнення через два роки.

Нора ненавиділа саму думку про суд, а тепер вона уникла його, тож вирішила відсвяткувати цю подію і вперше в житті трохи напилася.

Того ж дня Трейвіс приніс додому новий стос чтива, і Ейнштейн виявив поміж усього іншого дитячі книжки про Міккі Мауса з картинками та в коміксах. Побачивши їх, він зрадів не менше, ніж Нора вирішенню проблеми зі Стреком. Захоплення Ейнштейна Міккі Маусом, Дональдом Даком й іншими діснеївськими персонажами залишилося загадкою, але було безсумнівним: Ейнштейн безнастанно метляв хвостом і на знак вдячності обслинив Трейвіса з ніг до голови.

Все було б чудово, якби Ейнштейн посеред ночі не ходив від вікна до вікна, з неприхованим страхом вдивляючись у темряву.

3

У четвер 15 липня, коли минуло майже шість тижнів після вбивств у Бордо Ріджі та два місяці після втечі Аутсайдера і пса з Банодайна, Лемюел Джонсон сидів самотою у своєму кабінеті на верхньому поверсі федеральної будівлі у Санта-Ані — адміністративному центрі округу Оріндж. Він витріщався у вікно на смог, що скупчився під інверсійним шаром